Радушне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Радушне
Radushne gerb.png Radushne prapor.png
Герб Радушного Прапор Радушного
Радушне
Розташування міста Радушне
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район/міськрада Криворізький район Криворізький район
Рада Радушненська селищна рада
Код КОАТУУ: 1221855500
Облікова картка Облікова картка 
Основні дані
Засноване 1930
Статус з 1958 року
Площа 4,5 км²
Населення 3 366
Густота 748 осіб/км²
Поштовий індекс 53081, 53082
Телефонний код +380 564
Географічні координати 47°49′24″ пн. ш. 33°29′37″ сх. д. / 47.82333° пн. ш. 33.49361° сх. д. / 47.82333; 33.49361Координати: 47°49′24″ пн. ш. 33°29′37″ сх. д. / 47.82333° пн. ш. 33.49361° сх. д. / 47.82333; 33.49361
Висота над рівнем моря 103 м


Відстань
Найближча залізнична станція: Радушна
До райцентру:
 - фізична: км
 - автошляхами: 15 км
До обл. центру:
 - фізична: 130 км
 - автошляхами: 156 км
Селищна влада
Адреса смт Радушне, вул. Нікопольська, 7, 77-11-47
Голова селищної ради Бондаренко Олександр Вікторович
Карта
Радушне is located in Україна
Радушне
Радушне
Радушне is located in Дніпропетровська область
Радушне
Радушне

Раду́шне — селище міського типу Криворізького району Дніпропетровської області. Центр Радушненської селищної ради. Початок заселення відбувався ще в середині XIX століття. Офіційно селище засноване в 1930 році. Має статус селища міського типу (смт) з 1958 року. Населення за переписом 2001 року становило 3366 чоловік. Густота 748 осіб/км². Площа селища 4,5 км².

Розташування[ред.ред. код]

Станція Радушна

Селище міського типу Радушне розташоване на південному заході області. Межує із південно-східними околицями Кривого Рогу. Входить до складу Криворізького району. Знаходиться за 1.5 км з правого берегу Південого водосховища. Через Радушне проходить автошлях Н23 та Придніпровська залізниця, станція Радушна. Найближчі міста та селища: Кривий Ріг (Північний-Захід), Миролюбівка, Гречані Поди (Південь), Новий Шлях, Веселе, Нова Зоря (Північний-Схід), Нива Трудова, Апостолове (Схід).

Назва[ред.ред. код]

Селище названо в честь станції «Радушна». Офіційна назва селища — Радушне, однак більшість мешканців називають селище — Радушна.

Мова[ред.ред. код]

Офіційна мова селища — українська. Більшість населення, розмовляє суржиком, що історично характерно, для данної місцевості.

Олександр Вілкул на відкритті, після реконструкції, дитячого садка Ромашка в смт Радушне

Легенди створення селища[ред.ред. код]

Перша легенда

За першою легендою, на території селища, в районі сучасної станції, мешкала гарна дівчина. Дівчина була неабиякої краси, а також мала великі статки. Місцевість селища належала їй, тому пізніше в її честь було названо станцію, а в честь станції було назване селище.

Друга легенда

За другою легендою, землі селища належали поміщику, якого звали Радушне. Пізніше, люди почали заселювати селище, і станція була названа в честь поміщика.

Історія[ред.ред. код]

Заселення селища пов'язане із залізничною станцією. Згідно переказів старожилів станцію збудовано десь в 1878 році. Належало поселення поміщику на прізвище Радушний. Так з'явилася станція, а пізніше — саме селище Радушне. Офіційно ж селище засноване в 1930 році.

Радгосп «Радушний» був створений трішки раніше, в 1928 році. Із спогадів Петрова Петра Петровича радгосп значився під № 1 так, як на Дніпропетровщині він був перший; було збудовано чотири приміщення для тварин. Робочі радгоспу жили в землянках. Але вже тоді будувались гуртожиток, їдальня, хлібопекарня, магазин. Робітники мали змогу харчуватися за талонами. У радгоспі працювало багато молоді. Одиноким надавали житло в гуртожитках. Вже тоді радгосп був одним із найкращих в області, брав участь у сільськогосподарській виставці в Москві. Змінювалися директори радгоспу — Руднєв, Мальцев, Єфімов. В 1936 р. директором призначено Кучера Мойсея Сидоровича. Це при ньому радгосп по всіх показниках був першим. А самого директора було нагороджено Орденом Трудового Червоного Прапора.

На початку Великої Вітчизняної Війни, було захвачено місто Кривий Ріг, а на наступний день було захвачено Радушне та Апостолове. Під час війни, з нациськими загарбниками воювали 194 місцевих мешканців, з яких померло 29 чоловік, а 82 мешканця було нагороджено орденами та медялями. Після війни, в 1951 році, директором радгоспу стає Клименко Олександра Андріївна. Двадцять три роки працює вона на цій посаді. Нагороджена (в 1958 році) Орденом Леніна, в 1967 році — Орденом Трудового Червоного Прапора. Не можемо не згадати одного із найкращих механізаторів цього господарства, двічі нагородженого Орденом Леніна, Пісьмаченка Миколу Кіндратовича. До війни було збудовано і Радушанський елеватор. Серпень 1941 року…Директор елеватора Давид Абрамович Поліщук з хвилюванням і тривогою повідомив про те, що одержав наказ евакуювати зерно до Нижнього Новгорода. Уже після війни почали споруджуватися будівлі Криворізького лісгоспу, клубу, контори. 1958—1960 р.р.- будівництво Південного водосховища.

В 1958 році селищу Радушне, надано значення селища міського типу. З 1966 по 1977 роки, велось активне заселення сімей в нові квартири. У Радушному будуються:

1958 р. — відкриває двері середня школа, першим директором був Соловйов Федір Іванович ,1959 р.- Радушненська амбулаторія, головний лікар — Ніколенко Алла Тимофіївна, будинок культури, бібліотека. Будуються дошкільні заклади «Ромашка», «Івушка», «Рябінка».

З 1965 р. в селищі Радушне у будівлі Будинку культури розміщується селищна рада. Її перший голова — Близнюк Максим Сазонович. Саме при ньому почалося будівництво центральних водопроводів.

З лютого 1972 року по березень 1996 року у селищній раді працює Сільгета Наталія Павлівна. У період її роботи почалися роботи по газифікації селища, відкрито нове приміщення амбулаторії, в якій і сьогодні працює прекрасний колектив фахівців, обладнано медкабінети та кімнати денного стаціонару. У 2005 році 75 –років відмітили радушненці з дня заснування підприємства «Кривбаспромводопостачання». Підприємство, що повністю забезпечує потреби з водопостачання промислового комплексу Кривбасу. На базі колишнього КСП «Радушний» тепер організоване ТОВзІІ «Агросвіт», директор — Неділько Олег Леонідович.

На території селища Радушне встановлені пам'ятники, у братських могилах поховані воїни — це і жителі селища, і громадяни з різних міст колишнього Союзу РСР. Біля селищної ради — обеліск Слави. Іменами славних визволителів названі вулиці селища: Дубкова, Попова, Спічака, Артеменка, Гожі, Цика, Васильця, Медвицького, Носкова, Антимонова, Одна з вулиць селища названа на честь нашого визволителя -земляка — Василя Барагаєва. Документи, фотоматеріали, спогади учасників ВВВ про тих, хто повернувся з перемогою зібрано і описано в книзі «Свіча пам'яті», виданої за рішенням Криворізької районної ради та Криворізької районної державної адміністрації. Сучасне Радушне — це селище, яке має прекрасну школу, амбулаторію, дитячий заклад "Ромашка ".Селище газифіковане, телефонізоване.

На території селища діють дві церкви та дім молитви. Працівники органів місцевого самоврядування живуть турботами і проблемами своїх односельців. Проводяться зустрічі з людьми похилого віку, ветеранами ВВВ, воїнами — інтернаціоналістами, чорнобильцями; відзначаються ювілеї, вшановуються найкращі люди селища. Велика робота проводиться працівниками культури, шкільної та селищної бібліотек. Жодне свято селища не проходить без (відомого і в районі) ансамблю народної пісні «Радушаночка». Колектив виборював перші місця на районних фестивалях, нагороджувався грамотами обласної, районної рад.

Постаті[ред.ред. код]

Школа[ред.ред. код]

Адміністративне ділення[ред.ред. код]

Офіційно селище районів немає, однак мешканці вживають такі назви:

  • Південно-східний район — «Горіхова роща»;
  • Північно-східний район — «Елеватор»;
  • Північно-західний район — «Моноліт»;
  • Південно-східний район — «Канал»
  • Центр — «Перекрестя»;
  • Найпівнічніші райони — «Корея».

Вулиці[ред.ред. код]

  • Барагаєва
  • Квіткова
  • Артеменко
  • Антимонова
  • Богдана Хмельницкого
  • Лікарняна
  • Васильца
  • Весела
  • Вокзальна
  • Вільна
  • Газовиків
  • Гайдара
  • Говорова
  • Гожа
  • Дзержинського
  • Дубкова
  • Залізнична
  • Заводська
  • Зелена
  • Калиніна
  • Клубна
  • Криворізька
  • Кривбасівська
  • Лісова
  • Матросова
  • Медвицького
  • Мєнделеєва
  • Мічуріна
  • Молодіжна
  • Нікопольська
  • Носкова
  • Жовтня
  • Підстепна
  • Попова
  • Пушкіна
  • Робітнича
  • Садова
  • Спічака
  • Степна
  • Будівельна
  • Щаслива
  • Транспортна
  • Центральна
  • Цика
  • Чапаєва
  • Шевченко
  • Шкільна
  • Південна
  • 40 років Перемоги
  • 8 Березня

Сучасність[ред.ред. код]

У Радушному працюють такі підприємства:

  • Радушнянська філія ВАТ «Розівський елеватор»;
  • завод «Буддеталь» ВАТ «Дніпроспецбуд»;
  • Державне підприємство «Криворізьке лісове господарство»;
  • сільськогосподарське підприємство — ТзОВ «Агросвіт».
  • ПП «ЕДВАНС КР» (Митниця;
  • Автобаза Криворізьке керівництво гідромеліорації № 12;
  • Підприємницький участок «Кривбасснаб»;
  • Підприємницький участок «Кривбаспромводопостачання»;
  • Електро підстанція «Південна»;
  • Газоперекачуюча стінція «Радушне»;

Селище міського типу Радушне повністю газифіковане і забезпечене водопостачанням.

В селищі є школа (Радушанська СЗШ), дитсадок (Ромашка), селищна бібліотека, медична амбулаторія, 2 церкви (Київського та Московського патрархату), Молитовний дім, заложене місце для храму..

На території селища, встановлено три братських могил воїнів.

Через Радушне проходить автошлях Н23 та Придніпровська залізниця.

Спортивне життя[ред.ред. код]

В селищі Радушне є два футбольних клуба: Ентузіаст та Радушне.

Фотоальбом[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.