Лозуватка (Криворізький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Лозуватка
Герб Прапор
Курган поблизу села Лозуватка
Курган поблизу села Лозуватка
Курган поблизу села Лозуватка
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район Криворізький район Криворізький район
Громада Лозуватська сільська громада
Код КАТОТТГ UA12060190000043514
Облікова картка Лозуватка. 
Основні дані
Засноване 1765 (259 років)
Населення 7 560 осіб
Площа 15,23 км²
Поштовий індекс 53020
Телефонний код +380 564
Географічні дані
Географічні координати 48°03′27″ пн. ш. 33°17′44″ сх. д. / 48.05750° пн. ш. 33.29556° сх. д. / 48.05750; 33.29556Координати: 48°03′27″ пн. ш. 33°17′44″ сх. д. / 48.05750° пн. ш. 33.29556° сх. д. / 48.05750; 33.29556
Середня висота
над рівнем моря
84 м
Водойми р. Інгулець
Відстань до
обласного центру
170 км
Відстань до
районного центру
24 км
Найближча залізнична станція Грекувата
Відстань до
залізничної станції
10 км
Місцева влада
Адреса ради 53020, Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, с. Лозуватка, вул. Миру, 69
Сільський голова Яценко Віталій Володимирович
Карта
Лозуватка. Карта розташування: Україна
Лозуватка
Лозуватка
Лозуватка. Карта розташування: Дніпропетровська область
Лозуватка
Лозуватка
Мапа
Мапа

CMNS: Лозуватка у Вікісховищі

Лозува́тка — село в Україні, адміністративний центр Лозуватської сільської громади Криворізького району Дніпропетровської області. Населення — 7 585 осіб[1].

Географія[ред. | ред. код]

Село Лозуватка розташоване у південно-західній частині Дніпропетровської області, за 170 км від обласного центру та 24 км від районного центру, на берегах річки Інгулець, у місці, де починається Карачунівське водосховище. Висота над рівнем моря — від 60 (в долині Інгульця) до 110 метрів. Поруч пролягають автошлях національного значення Н23 та залізниця, станція Грекувата (за 6 км).

Сусідні населені пункти: села Раєво-Олександрівка на півночі, Чкаловка на заході, Мар'янівка на півдні; селище Авангард Криворізької міськради на південному сході.

Історія[ред. | ред. код]

Дослідник краю XIX століття архієпископ Феодосій Макаревський називав місцевість, де нині розташоване Лозуватка найдавнішньою старожитною запорозькою маєтністю. У 1765 році, за розпорядженням Новоросійської губернської канцелярії, переселенцями з Чернігівської губернії з-під Глухова було засновано слободу Лозуватка. Після ліквідації Запорозької Січі поселення переведене на становище державної слободи. 1788 року в Лозуватці налічувалось 83 домогосподарств та 353 мешканців. Селяни переважно займалися хліборобством, а також дрібними промислами. За користування державними землями вони сплачували подушні та оброчні податки, виконували рекрутську повинність.

1816 року Лозуватку переведено на становище військового поселення. Казенною слободою вона знову стала 1857 року.

За даними на 1859 рік у казеному селі Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії налічувалось 510 домогосподарств, в яких мешкало 3 436 осіб (1766 чоловічої та 1670 жіночої статі), існувала православна Покровська церква, відбувалось 3 ярмарки на рік[2].

Станом на 1886 рік в селі, центрі Лозуватської волості, мешкало 3 938 осіб, налічувалось 716 подвір'їв, існували православна церква, школа, 3 лавки, відбувалось 3 ярмарки на рік та базари щонеділі[3].

1854 року в Лозуватці відкрита перша школа, яку через відсутність постійного приміщення двічі закривали (1857 та 1866 роки), проте знову відкривали. 1873 року засноване земське училище.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 7477 осіб (3768 чоловічої статі та 3709 — жіночої), з яких 7344 — православної віри[4].

Через вигідне розташування Лозуватки були створені сприятливі умови для розвитку торгівлі на Криворізько-Єлисаветградському тракті. Завдяки цьому в селі було відкрито чимало крамниць, де займалися торгівлею сільськогосподарськими продуктами та виробами місцевих кустарів: гончарів, чинбарів, кравців тощо.

Станом на 1908 рік населення зросло до 8015 осіб (4038 чоловічої та 3977 жіночої статі), налічувалось 1686 домогосподарствСписокъ населенныхъ мѣстъ Верхнеднепровскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911 (рос. дореф.).

У 1924 році пробне видобуваня графітової руди здійнювалося трестом «Хімвугілля» у балці Суперечній, що розташовувалася за дві версти від Лозуватки.

Новітня історія[ред. | ред. код]

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 709-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Дніпропетровської області», шляхом об'єднання територій та населених пунктів Христофорівської селищної та Вільненської, Гейківської, Грузької, Данилівської, Лозуватської, Софіївської і Чкаловської сільських рад Криворізького району Дніпропетровської області, село набуло статусу адміністративного центру Лозуватської сільської громади[5].

10 березня 2022 року, в ході російського вторгнення в Україну, окупанти здійнили ракетний обстріл аеродрому біля Лозуватки[6].

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 6783 особи, з яких 3164 чоловіки та 3619 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 6660 осіб.

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:

Мова Відсоток
українська 93,4 %
російська 5,9 %
інші/не вказали 0,7 %

Економіка[ред. | ред. код]

У Лозуватці діють птахофабрика, яку було утворено 1965 року, наразі належить до агроходингу «Авангард» та декілька фермерських господарств.

Інфраструктура[ред. | ред. код]

  • дві середні загальноосвітні школи;
  • два дитячих садки;
  • музична, образотворча школи;
  • Криворізька районна бібліотека для дорослих та дитяча бібліотека;
  • поштове відділення;
  • відділення Ощадбанку;
  • відділення «Нової пошти»

Пам'ятники[ред. | ред. код]

  • Меморіальний комплекс воїнам Другої світової війни (встановлений 1976 року під очолюванням Ревуцької В. І.)
  • Пам'ятник жертвам Голодомору 1932—1933 років (зведений у 2008 році)
  • Меморіальний комплекс біля школи: група могил (2 братські) партизан громадянської війни, розстріляних 25 червня 1918 року австро-німецькими окупантами і радянських воїнів, які загинули під час звільнення сіл Лозуватка та Мар'янівка. Поховані 1040 осіб, серед них два Героя Радянського Союзу — Базаров Іван Федорович, Остапенко Степан Кузьмич.

Зв'язок[ред. | ред. код]

Послуги фіксовано телефонного зв'язку надає компанія «Укртелеком». На території села встановлено три вежі зв'язку мобільних операторів: Київстар, Vodafone Україна та Lifecell. Найпоширенішим оператором є Київстар — ним користується близько 86 % селян.

Відомі особи[ред. | ред. код]

  • Куль Євген Геннадійович (1989—2014), солдат Зброєних сил України, учасник російсько-української війни[8]
Пам'ятник на місці загибелі Кузьми Скрябіна

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Лозуватська сільська. Історична довідка. kriv-rn.dp.gov.ua. Архів оригіналу за 19 вересня 2016. Процитовано 7 червня 2016.
  2. Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 1261) (рос. дореф.)
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  4. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-61. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  5. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Дніпропетровської області. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 7 січня 2021. Процитовано 7 січня 2021.
  6. Дві ракети російських окупантів влучили в аеропорт у Лозоватці, — Олександр Вілкул. Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 10 березня 2022.
  7. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  8. Куль Євген Геннадійович. Архів оригіналу за 1 квітня 2017. Процитовано 31 березня 2017.
  9. З'явилися перші фото з місця загибелі Кузьми «Скрябіна». Архів оригіналу за 5 лютого 2015. Процитовано 2 лютого 2015.

Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "населення 1989", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "населення 2001", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.

Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "населення 2001 мова", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.

Література[ред. | ред. код]

  • Є. І. Кацура, А. В. Кучма. Лозува́тка // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959 с. — С. 321-332
  • О. Божко. Свято-Покровський храм села Лозуватка // Дні науки історичного факультету: Матеріали VI Міжнародної наукової конференції молодих учених. — Вип. VI: у 8-ми част. / Редкол.: чл.-кор. НАН України, проф. В. Ф. Колесник (голова), доц. О. Ю. Комаренко (заст. голови), І. В. Семеніст (відп. редактор) та ін. — Ч. 1. — К., 2013. — С. 4—5.

Джерела[ред. | ред. код]