Радченко Іван Іванович
| Радченко Іван Іванович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
10 жовтня 1874 Конотоп, Конотопський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія |
| Помер |
1942[1] Соль-Ілецьк, Оренбурзька область, РРФСР, СРСР |
| Країна | СССРРосійська імперія |
| Діяльність | революціонер |
| Членство | Всесоюзне товариство старих більшовиків |
| Батько | Іван Леонтійович Радченко |
| Брати, сестри | Радченко Степан Іванович |
| У шлюбі з | Аліса Іванівна Радченко |
Іван Іванович Радченко (10 жовтня 1874, Конотоп — 1 травня 1942, Соль-Ілецьк) — російський політичний діяч, революціонер. Молодший брат С. І. Радченко (своєрідний «дует» революціонерів «Брати Радченко»).
З життєпису[ред. | ред. код]
Народився в сім'ї небагатого лісопромисловця. Після закінчення двокласного повітового училища працював учнем на лісопильному заводі, прикажчиком на лісових розробках. У 1895 році переїздить до Петербурга і працює в управлінні Миколаївської залізниці, з 1898 табельщиком на Іжорському заводі.
Член петербурзького «Союзу боротьби за визволення робітничого класу». Член РСДРП з 1898 року. Учасник трьох революцій. З 1899 року Іван Іванович стає професійним революціонером. Неодноразово зустрічався з В. І. Леніним. У 1900-х роках — петербурзький агент «Іскри». У листопаді 1902 року був заарештований і засланий до Східного Сибіру. У 1912—1914 рр. організовував торфорозробки споруджуваної першої російської торф'яної електростанції в майбутньому місті Електрогорськ.
У 1918—1931 рр. — голова Главторф, начальник управління «Торфозаводстроя». Одночасно в 1921—1922 рр. — заступник наркомвнешторга, в 1923—1931 рр. — член Президії, заступник голови Главлескома, член Ради Вищого ради народного господарства Української РСР. Автор ряду робіт по торф'яній справі. Написав спогади про Леніна.
У початку 1926 року Івана Іванович на базі торфорозробок Галіцькій Мох створив науково-дослідний торф'яної інститут і став його директором. При інституті організована торф'яна дослідна станція (ТОС), де в 1928 у нього проводила свою відпустку Н. К. Крупська. У 1965 році селище ТОС перейменоване в селище Радченко. У 1977 році тут був відкритий пам'ятник І. І. Радченко, створений музей торф'яної промисловості.
16 серпня 1937 був заарештований. Військовою колегією Верховного суду СРСР 8 лютого 1938 р засуджений до 25 років позбавлення волі. Помер 1 травня 1942 року в Соль-Ілецькій в'язниці. Реабілітований 21 липня 1954 року.[2][3].
Сім'я[ред. | ред. код]
Батько — Іван Леонтійович Радченко. Дружина — Аліса Іванівна Радченко.
Іван Іванович і його дружина були друзями батьків Надії Сергіївни Аллілуєвої (другої дружини Сталіна). З ними дружила і Світлана Йосипівна Аллілуєва.
Пам'ять[ред. | ред. код]
Іменем І. І. Радченко названі:
- Вулиця Братів Радченко в місті Колпіно;
- селище в Тверській області;
- вулиця в місті Ногінськ, поблизу підстанції історичної лінії «Електропередача»;
- вулиця в місті Електрогорськ поблизу ГРЕС № 3 ім. Р. Е. Классона;
- ДК в селищі Шатурторф [4].
В Конотопі на вулиці Генерала Тхора, 111 розташована пам'ятка історії — Будинок, в якому народилися та провели дитячі і юнацькі роки революційні діячі — брати Радченко С. І. та Радченко І. І. (початок ХХ століття).[5]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Faceted Application of Subject Terminology
- ↑ Списки жертв
- ↑ Сборник исследовательских и литературных работ по истории Шатурского района / Под ред. Г. Крамич. — Шатура, 2006. — 120 с. — 300 екз.
- ↑ Шатурская мещеря (Еколого-географічний опис Шатурського району), 1997, с. 12.
- ↑ Офіційний сайт Конотопської міської ради. Об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території міста Конотоп. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 24 липня 2017.
Література[ред. | ред. код]
- Радченко Иван Иванович. Горная энциклопедия. 11 вересня 2011. Архів оригіналу за 15 травня 2012. Процитовано 12 квітня 2012.
- Басукінський А. Вірний ленінець // Заря. — 1984,- 9 окт.
- Басукінський А. Повернене ім'я. Иван Радченко // Зоря. — 1989. — 14 сент.
- Панін А. И. И. Радченко. Нові сторінки життя //Зоря.- 2004.- 22 окт.
|
