Радіовежа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Радіовежа на основі металевих ферм

Радіовежа (радіощогла або радіобашта, у тому числі телевежа або телевізійна вежа / башта) — висока структура, призначена задля підтримки антен для телекомунікації та трансляції (передавання) радіосигналу, у тому числі телебачення. Ці структури є одними з найбільш високих, збудованих людиною. Найвищою в історії була Варшавська радіощогла, що впала 1991 року, залишивши найвищою вежу KVLY-TV.

Телевежі становлять інтерес з точки зору передачі сигналу на частоті ультракоротких хвиль і вище. Ці частоти поширюються прямолінійно, лише у межах прямої видимості. Тобто чим вище знаходиться антена, тим далі йде сигнал від неї і більше радіус зв'язку[1].

Першою у світі суцільнометалевою щоглою, є Київська телевежа.

За типовим проектом 3803-КМ (34084-КМ) побудовано Львівську телевежу.

Матеріали[ред.ред. код]

Сталеві ґратки

Сталева ґратка є найбільш поширеною формою конструкції. Вона забезпечує більшу міцність, малу вагу й незначний опір вітру, та заощадження у використанні матеріалів. Ґрати трикутного перерізу є найбільш поширеними, також широко використовуються і квадратні ґратки.

Побудована як вежа, така структура може мати паралельні боки або звужуватися вздовж частини, або всієї її висоти. Прикладом щогли, котру побудовано з декількох секцій, які звужуються за експонентою з висотою, є Київська телевежа, Ейфелева вежа, та інші.

Трубчаста сталь

Вантові щогли іноді також побудовано зі сталевих труб. Цей вид конструкції має ту перевагу, що кабелі та інші компоненти може бути захищено від впливу погодних умов усередині труби, отже, структура може виглядати чистіше та надійніше. Ці щогли в основному використовуються для FM- / TV-мовлення, але іноді і в якості радіощогли. Велика Вінницька телевежа передавальної станції є хорошим прикладом цього. Недоліком цього типу веж, є те, що вона набагато більше залежить від вітрів, ніж "відкриті" щогли. Кілька трубчастих вантових щогл рухнули. Наприклад, у Великобританії телевізійна щогла завалилася у 1960-і роки, а у Німеччині, щогла з передавачем Bielstein зруйнувалася 1985 року. Трубчасті щогли було побудовано у багатьох країнах: Україні, Німеччині, Франції, Великобританії, Чехії, Словаччині, Японії, Російській федерації та інших, у той час як їх майже немає наприклад, у Північній Америці.

У низці міст України кілька трубчастих вантових щогл з поперечними перекладинами, що йдуть від структури було побудовано у 1960-х роках. Усі ці щогли використовуються винятково для FM і TV передавань.

Залізобетон

Залізобетонні вежі занадто дорогі у будівництві, але забезпечують високий ступінь механічної міцності за дуже сильного вітру. Це може бути важливо, коли там є антени з вузькими променями, наприклад, ті, які використовуються для СВЧ-точка-точка зв'язку.

1950 року AT & T, побудовано численні бетонні вежі, що більш нагадують елеватори, ніж вежі, для свого першого трансконтинентального мікрохвильового зв'язку. Багато з них все ще використовуються сьогодні.

У Німеччині та Нідерландах більшість веж, побудованих для точка-точка мікрохвильового зв'язку, зроблено із залізобетону, у той час як у Великобританії, більшість з них - ґратчасті опори.

Бетонні вежі можуть утворювати престижні пам'ятки, такі як Сі-Ен Тауер у Торонто. Крім розміщення технічного персоналу, ці будівлі можуть мати громадські місцях, такі як оглядові майданчики або ресторани.

Телевежа Штутгарт була першою вежею у світі побудованою із залізобетону. ЇЇ було розроблено 1956 року інженером Леонхардтом.

Скловолокно та інші композитні матеріали

Скловолокно іноді використовується для щогл малопотужних радіомаяків ненаправленої дії або широкомовних передавачів середніх хвиль. Вуглецеві волоконні вежі традиційно були занадто дорогими, але останні розробки призвели до рішень, які пропонують міцні аналогічні матеріали - тепер дозволяючи будувати вежі у тих місцях, де важко отримати доступ з підйомним устаткуванням, яке потрібно для монтажу сталевої конструкції.

Примітки[ред.ред. код]