Рапальський договір (1920)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карта територіальних змін у Венеції-Джулії згідно з Рапальським договором
Карта італійських територій в районі Зари в 1920-47

Рапальський договір (1920) — договір між Королівством Італія та Королівством сербів, хорватів і словенців, укладений для врегулювання територіальних суперечок на північному узбережжі Адріатичного моря, у Далмації та Венеції-Джулії.

Напруженість у відносинах між Італією та Королівством СХС виникла після Першої світової війни, коли Австро-Угорщина розпалася, і Італія анексувала території, що призначалися їй згідно з Лондонським пактом 1915. Проблема полягала у тому, що населення даних територій було етнічно неоднорідним (більше половини населення становили словенці та хорвати).

12 листопада 1920 Італія та Королівство СХС уклали в Рапалло договір для вирішення цього питання.

Згідно з умовами договору Італія відмовлялася від домагань на Далмацію. Кордон між обома державами був встановлений по вододілу річок Соча та Сава. До Італії відійшли від Австро-Угорщини, що розпалася, майже вся Істрія з Трієстом та Пулою, Опатія, смуга узбережжя для зв'язку з Рієкою (Фіуме) та ін, а також острови Црес, Лошинь, Листів і Палагружа біля далматинського узбережжя і порт Зара (Задар). Рієка з округом та частиною прилеглої території визнавалася обома сторонами незалежною державою.

Внаслідок договору до Італії відійшли території, на 70 % населені слов'янами.

За Паризьким мирним договором 1947, укладеним з Італією державами-переможцями у Другій світовій війні, ці території (за винятком Трієста, який з невеликим округом був виділений в так звану Вільну територію Трієст) були передані Югославії.

Література[ред.ред. код]

League of Nations. Treaty Series, v. 18, Gen., 1923, p. 388.

Шаблон:Провести

Wikisource
У Вікіджерелах є наступний текст: