Шибеник (місто)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шибеник
Šibenik
Герб Прапор
Герб Шибеника Прапор Шибеника
Гавань Шибеника і міський центр
Гавань Шибеника і міський центр
Основні дані
43°44′06″ пн. ш. 15°53′26″ сх. д. / 43.73500° пн. ш. 15.89056° сх. д. / 43.73500; 15.89056Координати: 43°44′06″ пн. ш. 15°53′26″ сх. д. / 43.73500° пн. ш. 15.89056° сх. д. / 43.73500; 15.89056
Країна Flag of Croatia.svg Хорватія
Регіон Область Шибеник
Район Жупанія Шибеник-Кнін
Засновано 1066
Населення 51 553 (2006)
Площа 641.36 км²
Поштові індекси 22000
Телефонний код 385 022
Часовий пояс центральноєвропейський час
Номери автомобілів ŠI
Висота НРМ 0 м
Міста-побратими Чивітанова-Марке
Сан-Бенедетто-дель-Тронто
Вуарон
Синь
Міська влада
Веб-сторінка www.sibenik.hr
Мер міста Желько Бурич[d]

Шибеник у Вікісховищі?

Шибеник (хорв. Šibenik, італ. Sebenico) — історичне місто в Хорватії з населенням 51 553 особи (2001 р.). Розташоване в центральній Далмації на місці впадіння річки Крка в Адріатичне море. Політичний, освітній, транспортний, промисловий і туристський центр Шибеницько-Кнінської жупанії.

Переважну більшість населення міста становлять хорвати (94,02%).

Історія[ред. | ред. код]

Собор св. Якова в Шибенику

Вперше назва Шибеник з'являється в 1066 р. в статуті хорватського короля Петара Крешимира IV. На відміну від інших далматинських міст, заснованих іллірійцями, греками чи римлянами, це найстаріше питоме хорватське місто на східному узбережжі Адріатичного моря. Шибеник отримав міські права 1298 року, тоді ж у місті засновано католицьку єпархію. Археологічні роботи в Замку Святої Анни доводять, що це місце було заселено задовго до прибуття сюди хорватів.

Місто, як і решта Далмації, протистояло Венеції аж до 1412. Османська імперія почала загрожувати місту наприкінці XV століття, але так його і не захопила. У XVI сторіччі збудовано фортецю святого Миколая, а в XVII столітті зміцнили обороноздатність міста, побудувавши фортецю Святого Іоанна і Шубічеваца.

Після падіння Венеціанської республіки в 1797 місто було під владою Габсбурзької монархії. 1877 року тут відкрито перше залізничне сполучення в тогочасній Далмації — коронній землі Австро-Угорщини. 28-го серпня 1895 на річці Крка за планами Ніколи Тесли було введено в експлуатацію першу електростанцію змінного струму. Тим самим місто Шибеник стало першим містом Хорватії з електричним освітленням.

Під кінець Першої світової війни Шибеник окупувала Італія, проте за Рапальським договором про кордони 1920 року він відійшов до Королівства Югославія, а під час Другої світової війни місто опинилося під окупацією фашистської Італії та Німеччини.

У липні 1991 року, коли постала нова незалежна держава Хорватія, незаконні збройні формування хорватських сербів за підтримки ЮНА розпочали наступ на населену хорватами Далмацію, а Шибеник укупі з Задаром, зі сотнями людських жертв, потерпіли від сербських нападів найбільше серед далматинських міст.

Населення[ред. | ред. код]

Населення громади за даними перепису 2011 року становило 46 332 осіб[1], 3 з яких назвали рідною українську мову[2]. Населення самого міста становило 34 302 осіб.[1]

Динаміка чисельності населення громади[3]:

Динаміка чисельності населення міста[3]:

Населені пункти[ред. | ред. код]

Крім міста Шибеник, до громади також входять:

Клімат[ред. | ред. код]

Середня річна температура становить 15,50°C, середня максимальна – 28,10°C, а середня мінімальна – 3,09°C. Середня річна кількість опадів – 711 мм.[4][5]

Клімат міста
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру
Середній максимум, °C 11,14 11,77 14,20 17,34 22,24 26,16 28,10 27,84 23,96 19,95 14,72 11,23
Середня температура, °C 7,12 7,73 10,20 13,30 18,21 22,15 25,03 24,77 20,88 16,86 11,66 8,16
Середній мінімум, °C 3,09 3,70 6,15 9,29 14,18 18,12 21,94 21,68 17,82 13,79 8,60 5,09
Норма опадів, мм 65 56 61 63 49 48 25 40 69 75 87 73
Середньомісячна швидкість вітру, м/с 2.95 3.08 3.24 3.06 2.68 2.46 2.51 2.36 2.62 2.72 3.31 3.21
Середньомісячна сонячна радіація, кДж/м²·день 5373 8112 11860 16627 20688 23208 24844 21713 16197 10393 5806 4567
Джерело: [4][5]

Сьогодення[ред. | ред. код]

Сьогодні Шибеник бурлить мистецьким і культурним життям. Щороку тут відбувається Міжнародний дитячий фестиваль (Međunarodni Dječji Festival).

Найважливішим храмом Шибеника є Собор святого Якова, внесений у Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Собор, який будували кілька архітекторів упродовж XV і XVI століть, поєднує в собі елементи готичного та ренесансного стилю. Своєю надзвичайністю він завдячує архітектурі (цілком і повністю збудований з каменю, без використання будь-яких інших матеріалів) та 71 реалістичному барельєфові на апсидах.

Біля входу в канал Святого Анте розташувалася фортеця Святого Миколая, збудована в середині XVI століття для захисту від турецьких нападів з боку моря. Твердиня споруджена на основі проектів венеціанського військового архітектора Мікеле Санмікеллі. Фортеця Святого Миколая є чи не найміцнішим укріпленням на хорватському узбережжі.

Міський конференц-зал розташовано на центральному майдані міста — площі Хорватської Республіки. Це дуже гармонійна і прозора будівля у стилі Ренесансу, зведена в 15331536 рр. На першому поверсі є церемоніальна палата, в якій відбувалися міські засідання.

Палац ректорів розташовано на узбережжі в старому центрі міста. Уціліли два крила цієї колись набагато більшої споруди, в якій урядував і проживав найвищий представник венеціанської влади в суспільстві — міський ректор. У 1975 р. завершено переобладнання Палацу ректорів у Міський музей міста Шибеник.

Панорама міста з порту

Міста-побратими[ред. | ред. код]

Персоналії[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Перепис населення 2011 року (хорв.). Хорватське бюро статистики. 
  2. Перепис населення 2011 року. Кількість мешканців за рідною мовою (хорв.). Хорватське бюро статистики. 
  3. а б Чисельність населення за роками (хорв.). Хорватське бюро статистики. 
  4. а б Fick, S.E., R.J. Hijmans (2017). Worldclim 2: New 1-km spatial resolution climate surfaces for global land areas. International Journal of Climatology. 
  5. а б значення визначено за географічними координатами поселення із роздільною здатністю 2,5'
  6. а б ks. Marian Rechowicz. Gerowski (Gierowski) Jakub (1794–1850) / Polski Słownik Biograficzny (reprint): Kraków, 1948–1958.— t. VII, zeszyt .— (пол.) S. 398

Література[ред. | ред. код]

  • Iveković Ć. М., Šibenik ― Sebenico.— W., 1927 (Dalmatiens Architektur und Plastik, 2 Aufl., t. 2).
  • Большая советская энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия. 1969–1978.

Посилання[ред. | ред. код]