Королівство Італія (1861-1946)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Regno d'Italia
Королівство Італія
Королівство
1861 – 1946
Прапор Герб
Прапор Герб
Гімн
«Giovinezza»  («Молодь»)1
Розташування Королівство Італія
Столиця Рим
Мови італійська
Релігії римський католицизм
Форма правління Конституційна монархія
Історія
 - Засновано 17 березня
 - Ліквідовано 2 червня
Попередник
Наступник
Flag of Kingdom of Sardinia (1848).svg Сардинське королівство
Flag of Kingdom of Lombardy-Venetia.gif Ломбардо-Венеціанське королівство
Flag of the Papal States (pre 1808).svg Папська держава
Flag of the Kingdom of the Two Sicilies (1816).svg Королівство Обох Сицилій
Італія Flag of Italy.svg
Вільна територія Трієст Free Territory Trieste Flag.svg

Королі́вство Іта́лія (1861–1946) — державне утворення на території Апеннінського півострову, що виникло у 1861 році в ході Рісорджименто і що об'єднало всі незалежні італійські держави в єдину країну під владою Сардинського королівства. Савойська династія, що правила в Сардінському королівстві, стала правлячою династією об'єднаного королівства Італії. Після референдуму 1946 року Італія перейшла від монархічної форми правління до республіканської, а королівська сім'я виїхала з країни.

Історія[ред.ред. код]

Після смерті Віктора Еммануїла II в 1878 році на престол зійшов його син Умберто I. Влада в Італії належала кабінету міністрів, оскільки монархія була конституційною. Уряд проводив політику протекціонізму, збільшував податки і вводив митні бар'єри. Фактично були заборонені страйки і вільна преса. Все це призвело до зубожіння країни і посилення еміграційних потоків, особливо до США. Здійснюючи зовнішню політику, Італія об'єдналася з Німеччиною і Австро-Угорщиною, уклавши з цими країнами в 1882 році потрійний союз. Наприкінці XIX століття Італія колонізувала спочатку Сомалі, а потім Еритрею. Невдалі війни з Ефіопією, що зуміла відстояти свою незалежність, призвели до внутрішньополітичних криз. 29-го липня 1900 р. Умберто I був убитий анархістом Гаетано Бреши. Престол перейшов до його сина Віктора Еммануїла III.

Більше 10 років (1903 — 1914) при владі був прем'єр-міністр Джованні Джолітті, врівноважена політика якого привела до швидкого зростанням економіки Італії. У країні будувалися залізниці, були створені великі компанії в галузях судно- та автомобілебудування, металургії. Проте в основному економічний розвиток відбувався на півночі країни, південь залишався відсталим аграрним регіоном. У 1912 році в результаті війни з Туреччиною Італія захопила Лівію.

Після початку Першої світової війни Італія проголосила нейтралітет. Багато хто в Італії бажав приєднання Трієста та області Трентіно, що належали Австро-Угорщині. Через це, після проведення таємних переговорів у Лондоні 23-го травня 1915 року, Італія вступила у війну на боці Антанти. Перемога у боях між італійськими та австрійськими військами була на боці то перших, то других. Лише вступ у війну США влітку 1917 року призвів до вирішального перелому на користь Антанти. 24-го жовтня 1918 року італійська армія почала наступ, результатом якого був захват Трієста в Тренто, а 3-го листопада 1918 року Австро-Угорська армія капітулювала. На мирних конференціях щодо підсумків війни Італія отримала території, на які мала домовленості до вступі у війну.

Після війни умови життя населення значно погіршились — почалося зростання цін, промисловість охопила криза. У країні проходили революційні виступи, відбувалися захоплення заводів у містах і бунти селян у сільських районах. У цей час був створений рух «Боєвий Союз» (Fascio di combattimento), який очолив колишній лідер соціалістів Беніто Муссоліні. Почались напади на лівих активістів і розправи з політичними супротивниками.

Події до Другої світової війни[ред.ред. код]

  • 1861 — утворення єдиного італійського королівства під скіпетром короля П'ємонта Віктора-Еммануїла II.
  • 1866 — вигнання австрійців з Венеції.
  • 1915 — вступ до Першої світової війни на стороні Антанти.
  • 1919 — за мирним договором Італія отримала Південний Тироль і Істрію з м. Трієст. Початок фашистського руху Б. Муссоліні.
  • 1922 — «похід на Рим» італійських фашистів. Муссоліні стає прем'єр-міністром (фактично диктатором Італії).
  • 1929 — Латеранські угоди з папою про створення на території м. Риму папської держави Ватикан.

Прихід фашистів до влади[ред.ред. код]

У 1921 році під керівництвом Беніто Муссоліні була створена Національна фашистська партія. В цьому ж році 38 депутатів від цієї партії були обрані до парламенту.

Після походу на Рим 1922 року державою правила Національна фашистська партія Беніто Муссоліні, і цей період відомий як фашистська Італія.

Друга світова війна в Італії(1939–1945)[ред.ред. код]

  • 1939 — «Сталевий пакт» про союз з гітлерівською Німеччиною. Інтервенція італійських військ в Албанії.
  • 1940 — вступ Італії до II світової війни.
  • 1943 — висадка англо-американських військ в Сіцілії. Італія виходить з війни, підписавши угоду про перемир'я. Вступ до країни німецьких військ.
  • 1945 — страта Муссоліні і закінчення війни в Італії.
Розформування:
  • 1946 — Умберто II Оголошує про кінець існування Королівство Італія !!!
  • 1947 — в результаті референдуму Італія проголошена республікою. За мирним договором країна втратила всі колонії і території на Балканах.

Правителі[ред.ред. код]

  1. Віктор Емануїл II (1861–1878) Савойський
  2. Умберто I (1878–1900)
  3. Віктор Емануїл III (1900–1945)
  4. Умберто II (1945–1946)

Література[ред.ред. код]

  • Чиано Галеаццо, Дневник фашиста. 1939–1943. М.: Издательство «Плацъ», Серия «Первоисточники новейшей истории», 2010, 676 с. ISBN 978-5-903514-02-1

Посилання[ред.ред. код]