Рафаель Тсу
| Рафаель Тсу | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1925 Шанхай, Цзянсу[d], Бейянський урядd |
| Діяльність | фізик |
| Alma mater | Університет штату Огайо |
| Заклад |
University of North Carolina at Charlotted National Renewable Energy Laboratoryd IBM Thomas J. Watson Research Centerd Bell Laboratories Energy Conversion Devicesd |
| Аспіранти, докторанти | Armen Seviand[1] |
| Членство | Американське фізичне товариство |
| Нагороди |
член Американського фізичного товариства[d] Премія Джеймса Макгруді за дослідження в галузі нових матеріалів (1985) |
Рафае́ль Тсу (англ. Raphael Tsu) — американський науковець китайського походження. Спеціаліст у галузі штучних атомоподібних систем, створених технологічними методами інтегральної електроніки в напівпровідниках. Прізвище Тсу (Tsu) прийняв після переїзду на захід із Китаю, де мав прізвище Жу (Zhu).
Тсу народився в Шанхаї в родині правовірних католиків (його дядько був єпископом). Коли він залишав Шанхай, то його дядько нагадав йому старе китайське прислів'я, що для досягнення успіху в житті необхідно мати правильні знаряддя. Спершу Тсу переїхав на навчання в Англію, а потім в США, де він і отримав ступінь доктора філософії в університеті штату Охіо. Там він зробив визначний вклад в розвиток квантової механіки другої половини 20-го століття, в галузі «штучних квантових систем в твердому тілі» (man-made quantum solids).
Після декількох років праці у відомій корпорації — Bell Labs, де він винайшов ультразвуковий підсилювач, він уже будучи професором, перебрався в IBM. Тут він став асистентом Лео Есакі, винахідника тунельного діода і нобелівського лауреата (1973). Тут і розпочалася його плідна кооперація з Есакі в галузі штучних квантових систем у твердому тілі, таких як: надрешітки та квантові ями.
Своїми чисельними теоретичними розробками професор Тсу доказав, що квантові стани існують і можуть бути визначені в багатошарових напівпровідниках, таких як надрешітки. В порівнянні з періодом природної ґратки в кристалі, період штучної надрешітки може бути набагато більшим, і звідси випливає мала величина хвильового вектора та кристалічного моменту (і енергій також). Він також вперше звернув увагу і передбачив існування "від'ємного диференційного опору" в таких штучних матеріалах.
Див.також[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- R. Tsu and L. Esaki (1973). Tunneling in a finite superlattice. Applied Physics Letters. 22: 562. doi:10.1063/1.1654509.
Посилання[ред. | ред. код]
|
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.