Рашидов Шараф Рашидович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рашидов Шараф Рашидович
узб. Sharof Rashidovich Rashidov
узб. Шароф Рашидович Рашидов

State Emblem of the Soviet Union.svg 11-ий Перший секретар ЦК КП УзРСР Flag of the Soviet Union.svg
Час на посаді:
15 березня 1959 — 31 жовтня 1983
ПопередникСабір Камалович Камалов
НаступникІнамжон Бузрукович Усманходжаєв

State Emblem of the Soviet Union.svg Голова Президії Верховної Ради Узбецької РСР Flag of the Soviet Union.svg
Час на посаді:
21 серпня 1950 — 24 березня 1959
ПопередникАрмін Ірматович Ніязов
НаступникЯдгар Садиківна Насриддінова

Народився6 листопада 1917(1917-11-06)
Російська імперія Джизак, Самаркандська область, Російська республіка
Помер31 жовтня 1983(1983-10-31) (65 років)
СРСР Ташкент, Узбецька РСР, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСР
НаціональністьУзбек
Політична партіяКПРС з 1939 року
ПрофесіяФілолог, письменник
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці — 1974Герой Соціалістичної Праці — 1977
Орден ЛенінаОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Леніна
Орден ЛенінаОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Леніна
Орден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Жовтневої РеволюціїОрден Трудового Червоного Прапора
Орден Червоної ЗіркиОрден Червоної ЗіркиОрден «Знак Пошани»
Медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Медаль «20 років перемоги у ВВВ»Медаль «30 років перемоги у ВВВ»Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Ленінська премія

Шараф Рашидович Рашидов (узб. Sharof Rashidovich Rashidov; 24 жовтня (6) листопада 1917, Джизак — 31 жовтня 1983, Ташкент, УзРСР) — радянський партійний і державний діяч Узбецької РСР у складі СРСР. Член КПРС з 1939 року. Перший секретар ЦК Комуністичної партії Узбекистану, кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС. Двічі Герой Соціалістичної Праці (1974, 1977), письменник.

Рашидов до початку політичної кар'єри[ред. | ред. код]

Народився в місті Джизак за день до Жовтневої Революції в селянській родині узбеків.

Закінчив філологічний факультет Узбецького державного університету в Ташкенті (1941), Всесоюзну Партійну Школу (ВПШ) при ЦК ВКП (б) (1948, заочно). З 1935 року після закінчення Джизацького педагогічного технікуму працював викладачем середньої школи. У 1937–1941 роках відповідальний секретар, заступник відповідального редактора, редактор Самаркандської обласної газети «Ленин йўлі» (укр. «Ленінський шлях»).

У 1941–1942 роках в Радянській Армії, учасник Другої світової війни. Після поранення повернувся до Узбекистану. У 1943–1944 роках редактор газети «Ленин йўлі». У 1944–1947 роках секретар Самаркандського обкому КП (б) Узбекистану. У 1947–1949 роках відповідальний редактор республіканської газети «Қизил Ўзбекистон» (укр. «Червоний Узбекистан»).

Рашидов як політичний діяч[ред. | ред. код]

  • 1949–1950 — голова правління Спілки письменників Узбекистану.
  • 1950–1959 — голова Президії Верховної Ради Узбецької РСР і заступник голови Президії Верховної Ради СРСР.
  • З 1956 — кандидат у члени ЦК КПРС, делегат XIX–XXIV з'їздів КПРС.
  • З березня 1959 — перший секретар ЦК КП Узбекистану.
  • З 1961 — член ЦК КПРС, кандидат у члени Президії ЦК.
  • З квітня 1966 — кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС.
  • З 1970 — член Президії Верховної Ради СРСР.
  • Депутат Верховної Ради СРСР трьох скликань.

Нагороди[ред. | ред. код]

Рашидов як письменник[ред. | ред. код]

Перша збірка віршів Рашидова — «Мій гнів» — вийшов у 1945 році. У романі «Переможці» (1951), першої частини трилогії, що зв'язала воєдино події воєнних років і післявоєнного життя, показано процес освоєння цілинних земель. Герої роману — Айкіз, Алімджан, секретар райкому Джурабаев (реальна історична особа Мурат Джурабаев), російський інженер Смирнов. У романі «Сильніше за бурю» (1958) виступають ті самі герої. Зіткнення характерів, конфлікти ідей і світоглядів стали ще глибшими. Завершується еволюція героїв у романі «Зрілість» (1971). Роман «Могутня хвиля» (1964) присвячений подіям Другої світової війни. У романтичній повісті «Кашмірська пісня» (1956) відображена боротьба індійського народу за визволення. У 1950 році Рашидов опублікував збірку публіцистичних статей «Вирок історії», в 1967 році — книгу «Прапор дружби». Критичні статті Рашидова були присвячені проблемам радянської літератури.

Видання творів у російському перекладі[ред. | ред. код]

  • Зібрання творів у п'яти томах. — М., 1979–1980.

Екранізації[ред. | ред. код]

  • 1969 — «Її ім'я — Весна» (за мотивами роману «Могутня хвиля»)

Смерть[ред. | ред. код]

31 жовтня 1983 Рашидов помер. Його поховали в самому центрі Ташкента, у сквері навпроти музею В. І. Леніна. Був розроблений проект будівництва меморіального комплексу.

За офіційними даними, Шараф Рашидов помер від серцевого нападу, його особистий лікар Р. Кацинович і академік К. Ю. Юлдашев не встигли врятувати йому життя — було вже пізно. Через кілька років після смерті Рашидова, стали висувати інші версії смерті колишнього керівника УзССР: за однією версією, він прийняв отруту, за іншою — застрелився.

Література[ред. | ред. код]

  • Дуров В. А. Орден Леніна. М., 2005
  • Горбачов А. Н. Багаторазові кавалери орденів СРСР. М., 2006

Посилання[ред. | ред. код]