Рашидов Шараф Рашидович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рашидов Шараф Рашидович
узб. Sharof Rashidovich Rashidov
узб. Шароф Рашидович Рашидов
Рашидов Шараф Рашидович
State Emblem of the Soviet Union.svg 11-ий Перший секретар ЦК КП УзРСР Flag of the Soviet Union.svg
15 березня 1959 — 31 жовтня 1983
Попередник Сабір Камалович Камалов
Наступник Інамжон Бузрукович Усманходжаєв
State Emblem of the Soviet Union.svg Голова Президії Верховної Ради Узбецької РСР Flag of the Soviet Union.svg
21 серпня 1950 — 24 березня 1959
Попередник Армін Ірматович Ніязов
Наступник Ядгар Садиківна Насриддінова
Народився 6 листопада 1917(1917-11-06)
Російська імперія Джизак, Самаркандська область, Російська республіка
Помер 31 жовтня 1983(1983-10-31) (65 років)
СРСР Ташкент, Узбецька РСР, СРСР
Похований Чигатайське кладовищеd
Відомий як політик, поет, письменник
Громадянство СРСР СРСР
Національність Узбек
Освіта Samarkand State Universityd (1941)
Політична партія КПРС з 1939 року
Діти Sayyora Rashidovad
Професія Філолог, письменник
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці — 1974Герой Соціалістичної Праці — 1977
Орден ЛенінаОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Леніна
Орден ЛенінаОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Леніна
Орден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Жовтневої РеволюціїОрден Трудового Червоного Прапора
Орден Червоної ЗіркиОрден Червоної ЗіркиОрден «Знак Пошани»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Медаль «20 років перемоги у ВВВ»Медаль «30 років перемоги у ВВВ»Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Ленінська премія

Шараф Рашидович Рашидов (узб. Sharof Rashidovich Rashidov; 24 жовтня (6) листопада 1917, Джизак — 31 жовтня 1983, Ташкент, УзРСР) — радянський партійний і державний діяч Узбецької РСР у складі СРСР. Член КПРС з 1939 року. Перший секретар ЦК Комуністичної партії Узбекистану. Кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС з 31 жовтня 1961 по 31 жовтня 1983 року. Двічі Герой Соціалістичної Праці (1974, 1977), письменник. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1956—1961 роках. Член ЦК КПРС у 1961—1983 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 3—10-го скликань.

Рашидов до початку політичної кар'єри[ред. | ред. код]

Народився у місті Джизак за день до Жовтневої Революції у селянській родині узбеків.

Закінчив філологічний факультет Узбецького державного університету у Ташкенті (1941), Всесоюзну Партійну Школу (ВПШ) при ЦК ВКП (б) (1948, заочно). З 1935 року після закінчення Джизацького педагогічного технікуму працював викладачем середньої школи. В 1937—1941 роках відповідальний секретар, заступник відповідального редактора, редактор Самаркандської обласної газети «Ленин йўлі» (укр. «Ленінський шлях»).

В 1941—1942 роках в Радянській Армії, учасник Другої світової війни. Після поранення повернувся до Узбекистану. В 1943—1944 роках редактор газети «Ленин йўлі». В 1944—1947 роках секретар Самаркандського обкому КП (б) Узбекистану. В 1947—1949 роках відповідальний редактор республіканської газети «Қизил Ўзбекистон» (укр. «Червоний Узбекистан»).

Рашидов як політичний діяч[ред. | ред. код]

  • 1949—1950 — голова правління Спілки письменників Узбекистану.
  • 1950—1959 — голова Президії Верховної Ради Узбецької РСР і заступник голови Президії Верховної Ради СРСР.
  • З 1956 — кандидат у члени ЦК КПРС, делегат XIX—XXIV з'їздів КПРС.
  • З березня 1959 — перший секретар ЦК КП Узбекистану.
  • З 1961 — член ЦК КПРС, кандидат у члени Президії ЦК.
  • З квітня 1966 — кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС.
  • З 1970 — член Президії Верховної Ради СРСР.

Нагороди[ред. | ред. код]

Рашидов як письменник[ред. | ред. код]

Перша збірка віршів Рашидова — «Мій гнів» — вийшов у 1945 році. У романі «Переможці» (1951), першої частини трилогії, що зв'язала воєдино події воєнних років і післявоєнного життя, показано процес освоєння цілинних земель. Герої роману — Айкіз, Алімджан, секретар райкому Джурабаев (реальна історична особа Мурат Джурабаев), російський інженер Смирнов. У романі «Сильніше за бурю» (1958) виступають ті самі герої. Зіткнення характерів, конфлікти ідей і світоглядів стали ще глибшими. Завершується еволюція героїв у романі «Зрілість» (1971). Роман «Могутня хвиля» (1964) присвячений подіям Другої світової війни. У романтичній повісті «Кашмірська пісня» (1956) відображена боротьба індійського народу за визволення. У 1950 році Рашидов опублікував збірку публіцистичних статей «Вирок історії», в 1967 році — книгу «Прапор дружби». Критичні статті Рашидова були присвячені проблемам радянської літератури.

Видання творів у російському перекладі[ред. | ред. код]

  • Зібрання творів у п'яти томах. — М., 1979—1980.

Екранізації[ред. | ред. код]

  • 1969 — «Її ім'я — Весна» (за мотивами роману «Могутня хвиля»)

Смерть[ред. | ред. код]

31 жовтня 1983 Рашидов помер. Його поховали в самому центрі Ташкента, у сквері навпроти музею В. І. Леніна. Був розроблений проект будівництва меморіального комплексу.

За офіційними даними, Шараф Рашидов помер від серцевого нападу, його особистий лікар Р. Кацинович і академік К. Ю. Юлдашев не встигли врятувати йому життя — було вже пізно. Через кілька років після смерті Рашидова, стали висувати інші версії смерті колишнього керівника УзССР: за однією версією, він прийняв отруту, за іншою — застрелився.

Література[ред. | ред. код]

  • Дуров В. А. Орден Леніна. М., 2005
  • Горбачов А. Н. Багаторазові кавалери орденів СРСР. М., 2006

Посилання[ред. | ред. код]