Ревматоїдний фактор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ревматоїдний фактор (РФ) — автоантитіла[en] до Fc-ділянки[en] імуноглобулінів G (IgG). Вперше виявлений у хворих на ревматоїдний артрит, ревмофактор також може визначатися у хворих з іншими автоімунними та неавтоімунними хворобами, а також у цілком здорових осіб. Визначення різних ізотипів[en] ревматоїдного фактора застосовується при веденні хворих з ревматоїдним артритом для визначення терапевтичної стратегії.[1]

Ревматоїдний фактор також може бути кріоглобулінами[en] 2-го типу (моноклональні IgM до поліклональних IgG) або 3-го типу (поліклональні IgM до поліклональних IgG).

Здебльшого представлений імуноглобулінами класу M (IgM), ревматоїдний фактор може складатись з будь-якого ізотипу імуноглобулінів (наприклад, IgA, IgG, IgM, IgE, IgD).

Історія[ред. | ред. код]

Цей тест першим описав норвезький лікар Ерік Ваалер[en] 1940 року, а згодом переописали лікар Гаррі М. Роуз[en] із колегами 1948 року. Переопис здійснювався через невизначеності пов'язані з Другою світовою війною. Дослідження донині називають тестом Ваалера-Роуза.[2][3]

Клінічне значення[ред. | ред. код]

Високий рівень ревматоїдного фактора (загалом, вище 20 МО/мл, 1:40, або вище 95-ї перцентилі) спостерігаються при ревматоїдному артриті (у 80 % випадків) та синдромі Шеґрена (у 70 % випадків). Що вищим є рівень РФ, то вищою є ймовірність деструктивної суглобової патології. Високі рівні ревмофактора також спостерігається при інфекціях вірусами Епштейна-Барр та парвовірусом[en], а також 5-10 % здорових осіб (здебільшого старшого віку).

Існує кореляція між рівнем ревматоїдного фактора та вищою активністю синовіїту, більшим ураженням суглобів, гіршою інвалідизацією та артритом.

Окрім як при ревматоїдному артриті, підвищення рівня ревматоїдного фактора може спостерігатись при таких хворобах:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ingegnoli, Francesca; Castelli, Roberto; Gualtierotti, Roberta (2013). Rheumatoid Factors: Clinical Applications. Disease markers 35 (6). с. 727–734. ISSN 0278-0240. PMC 3845430. PMID 24324289. doi:10.1155/2013/726598. Процитовано 2020-04-10. 
  2. On The Occurrence Of A Factor In Human Serum Activating The Specific Agglutintion of Sheep Blood Corpuscles. APMIS (en) 115 (5). 2007. с. 422–438. ISSN 1600-0463. doi:10.1111/j.1600-0463.2007.apm_682a.x. Процитовано 2020-04-10. 
  3. Rose, Harry M.; Ragan, Charles; Pearce, Elizabeth; Lipman, Miriam Olmstead (1948-05-01). Differential Agglutination of Normal and Sensitized Sheep Erythrocytes by Sera of Patients with Rheumatoid Arthritis. Proceedings of the Society for Experimental Biology and Medicine (en) 68 (1). с. 1–6. ISSN 0037-9727. doi:10.3181/00379727-68-16375. Процитовано 2020-04-10. 

Посилання[ред. | ред. код]