Рибкін Борис Аркадійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рибкін Борис Аркадійович
Ім'я при народженні Борух Аронович Ривкін
Народився 19 червня 1899(1899-06-19)
Нововітебське, Ново-Миколаївська волость, Херсонський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер 27 листопада 1947(1947-11-27) (48 років)
Прага, Чехословаччина
·автомобільна аварія
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність зовнішня розвідка
Військове звання полковник
Партія КПРС
Конфесія атеїзм
У шлюбі з Воскресенська Зоя Іванівна
Нагороди
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки орден «Знак Пошани» медаль «За оборону Москви»
Почесний співробітник держбезпеки Заслужений працівник НКВС
Могила Рибкіна на Новодівичому цвинтарі Москви

Боріс Аркадійович Рибкін (Борух Аронович Ривкін[1]; (19 червня 1899(1899-06-19), Нововітебське, Херсонська губернія — 27 листопада 1947(1947-11-27), Прага) — радянський розвідник і дипломат.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 19 червня 1899 року в селі Нововітебське Катеринославської губернії в сім'ї ремісника, закінчив комерційне училище.

У 1920 році вступив до Катеринославського гірничого інституту, де навчався до червня 1921 року. У жовтні 1920 — березні 1921 року служив набірником похідної друкарні політвідділу 2-го кінного корпусу на Південному фронті. У липні 1921 року мобілізований на роботу до Катеринославської ЧК. У червні 1922 року вступив до РКП(б). З 1923 року навчався в Центральній школі ОДПУ. У 1924—1929 роках — помічник начальника відділення Контррозвідувального відділу ОДПУ, потім помічник начальника Сталінградського окружного відділу ОДПУ.

З 1931 — представник Іноземного відділу (ІНВ) ОДПУ в повноважному представництві ОДПУ по Середній Азії в Ташкенті. Деякий час працював в Ірані під прикриттям посади співробітника закупівельної комісії Наркомзовнішторгу, потім віцеконсула в Мешхеді, також виїжджав у відрядження до Франції, Болгарії, Австрії. У 1934 році переведений на роботу в центральний апарат ІНВ, брав участь у розробці планів та здійсненні розвідувальних заходів.

У вересні 1935 року спрямований у Гельсінкі під оперативним псевдонімом «Кін», де працював (під прізвищем Ярцев) як легальний резидент ІНО під прикриттям посади консула, потім 2-го секретаря повпредства СРСР у Фінляндії, з квітня 1938 року Тимчасового повіреного у справах СРСР Фінляндії. Заступником резидента в Гельсінкі в цей час була З. І. Воскресенська (оперативний псевдонім — «Ірина»). Спочатку Воскресенська та Рибкін були у конфліктних відносинах, але через 6 місяців одружилися.

На початку квітня 1938 року Рибкін був викликаний до Радянського Союзу, де на особистій зустрічі з І. В. Сталіним отримав завдання — налаштувати фінське керівництво на укладання оборонного договору з СРСР, спрямованого на недопущення німецьких військ у разі війни на фінську територію, а також запропонувати обмін територіями. Досягти бажаних домовленостей із фінським керівництвом Рибкіну не вдалося, і в листопаді 1939 року почалася Радянсько-фінська війна. З початком війни Рибкін був відкликаний до Москви і призначений начальником 8-го відділення 5-го відділу Головного управління державної безпеки НКВС. Після створення НКДБ у лютому 1941 року було призначено начальником 4-го відділу 1-го управління НКДБ. У вересні 1941 року був направлений резидентом до Стокгольма під прикриттям посади радника місії, а потім посольства СРСР у Швеції.

Після повернення СРСР весною 1943 року виїжджав у спецвідрядження на Північний Кавказ, а в серпні зарахований у відділ «ДР» посаду заступника начальника 2-го відділу 4-го управління НКДБ СРСР. 1943 року Рибкіну присвоєно військове звання полковника державної безпеки. У 1944 році — начальник відділу 4-го управління НКДБ, на цій посаді займався закиданням нелегальної агентури та розвідувально-диверсійних груп до окупованих гітлерівцями країн Східної Європи. У лютому 1945 року офіцер зв'язку зі службами безпеки союзників на Ялтинській конференції керівників трьох великих держав.

З лютого 1947 служив у відділі «ДР» (Спецслужба) МДБ СРСР, яким керував П. А. Судоплатов. Виїжджав до Туреччини та інших країн для відновлення зв'язку з нелегальною агентурою на Близькому Сході та Східній Європі та здійснення оперативних заходів. Під час спеціального відрядження до Чехословаччини загинув в автокатастрофі під Прагою. Обставини катастрофи залишилися нез'ясованими. Зоя Воскресенська не вірила у випадковість загибелі чоловіка, але провести самостійне розслідування їй не дозволили[2].

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Рыбкин Борис Аркадьевич. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 1 лютого 2013.
  2. Зоя Воскресенская: красавица, писательница… разведчица (знаменитые женщины). Архів оригіналу за 21 липня 2010. Процитовано 17 жовтня 2010.

Література[ред. | ред. код]

  • Рибкін Борис Аркадійович // Абрамов В. Євреї у КДБ. — М..: Видавець Бистров, 2006. — 512 с. — С. 286—288. ISBN 5-9764-0015-9.

Посилання[ред. | ред. код]