Ром Орфанаж

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Ром Орфанаж — колишній дитячий притулок у Стамбулі, найбільша дерев'яна споруда Європи.

Історія створення[ред. | ред. код]

Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Ром Орфанаж, Стамбул
Searchtool.svg [1].

В середині 19 століття, коли ознаки розпаду Османської імперії набули загрозливих масштабів, султан і уряд спроміглися розпочати в державі реформи. Особливо помітними зрушення були в будівництві, в створенні залізниць і спробах наблизити побут султана монарха і його родини до західноєвропейських стадартів 19 століття. Так виникає залізниця, що пов'язує Туреччину з священинми містами Меккою і Медіною, низка залізничних вокзалів, що полегшує шлях мусульманам - паломникам. Серед проектів - і Східний експрес, і палац Долмабахче, створений в буржуазному стилі еклектика. Велетенську люстру з богемського скла в подарунок і для оздоби Долмабахче привезли від королеви Британської імперії - Вікторії. Саме в палаці Долмабахче засідав уряд, що розпочав досить обмежені реформи.

Серед новітніх на той час споруд - і велетенська дерев'яна споруда для обслуговування закордонних багатіїв на острові Буйюкада в Мармуровому морі, де були великий готель, театр, казино, ресторани тощо. З побудовою споруди поспішали, тому скористались легким в обробці деревом, яке дозволило дешево і швидко упоратись з новим закладом ( проект архітектора Alexandre Vallaury 1850 - 1921 ). Загальна площа споруди - двадцять тисяч (20.000) метрів квадратних, навколо - сосновий ліс.

Споруда в 20 столітті[ред. | ред. код]

Заклад був готовий запрацювати на повну потужність, коли в перешкоді стала заборона з боку султана Абдул Гамида II. Порожню споруду виставили на продаж. Її придбала дружина відомого грецького банкіра і багатія (православна за віросповіданням ) і передала в майно Константинопольського Патріарха. Канцелярія Патріарха використала велетенську споруду як притулок для дітей. В роки успішної діяльності дитячого притулку тут мешкало і виховувалось до однієї тисячі дітлахів. Споруда слугувала дитячим притулком до 1964 року і мало ремонтувалась. Потім роками стояла покинутою, що призвело до деградації і руйнацій споруди. На споруду висловили власні претензії канцелярія Константинопольського Патріарха і Генеральна дирекція культурних фондів Туреччини. Справу розглядали в Європейському суді з прав людини. Суд 2010 року став на бік канцелярії Константинопольського Патріарха, якій споруда належала десятиліттями. Але аварійний стан найбільшої в Європі дерев'яної споруди це поки що ніяк не покращило, незважаючи на відвідини острова туристами.

Джерела і ресурси інтернета[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]