Едмон Ростан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Едмон Ростан
Edmond Rostand
Edmond Rostand en habit vert 01.jpg
Народження 1 квітня 1868(1868-04-01)
  Марсель
Смерть 2 грудня 1918(1918-12-02) (50 років)
  Париж
  • Іспанський грип
  • Поховання Cimetière Saint-Pierre[d]
    Національність француз
    Громадянство Франція Франція
    Alma mater Ліцей Т'єр[d] і Коледж Станістава в Паризі[d]
    Мова творів французька
    Рід діяльності драматург, письменник, поет, есеїст, сценарист
    Роки активності: драматург
    Напрямок романтизм
    Magnum opus: Сірано де Бержерак
    Член Французька академія
    Рід Ростани[d]
    Батько Eugène Rostand[d]
    Дружина Розамунда Жерар[d]
    Діти Жан Ростан і Моріс Ростан[d]
    Нагороди та премії
    Командор ордена Почесного легіону

    Едмон Ростан у Вікісховищі?
    Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
    S:  Роботи у  Вікіджерелах

    Едмо́н Роста́н (фр. Edmond Rostand; *1 квітня 1868, Марсель — †2 грудня 1918) — французький поет і драматург, член Французької академії, командор Ордену Почесного легіону. Найвизначніший здобуток Едмона Ростана — п'єса «Сірано де Бержерак», вперше поставлена в 1897.

    Біографія[ред. | ред. код]

    Едмон Ростан народився 1 квітня 1868 року в місті Марсель у родині заможного економіста Ежена Ростана. Дідусь Едмона Алексіс-Жозеф Ростан (фр. Alexis-Joseph Rostand) був мером Марселя протягом 1830—1832 рр.
    Син Едмона Ростана Жан Ростан був біологом та письменником.

    Ось, як описує атмосферу в родині майбутнього поета А.Михайлів:

    «

    «У гостинному домі батьків майбутнього поета часто збиралися представники місцевої інтелігенції. Тут бували відомі поети Містраль і Обанель, які мріяли про відродження стародавньої провансальської культури. В будинку Ростана постійно виникали суперечки про літературу Прованса, про Джауфре Рюделя і Бертрана де Борна, легендарних поетів трубадурів XII століття. Але на книжковій полиці маленького Едмона, поряд з виданнями віршів та біографій трубадурів, скоро з'явилися тома Віктора Гюго та інших французьких романтиків. Дуже уважно і схвильовано читав він їхні п'єси.»

    Оригінальний текст(рос.)
    У родителей будущего поэта, в их гостеприимном доме часто собирались представители местной интеллигенции. Здесь бывали знаменитые тогда поэты Мистраль и Обанель, мечтавшие о возрождении древней провансальской культуры. В доме Ростана постоянно разгорались споры о литературе Прованса, о Джауфре Рюделе и Бертране де Борне, легендарных поэтах-трубадурах XII столетия. Но на книжной полке маленького Эдмона, рядом с изданиями стихов и биографий трубадуров, вскоре появились томики Виктора Гюго и других французских романтиков. Особенно внимательно и взволнованно читал он их пьесы.
    »

    П'єса "Сірано де Бержерак"[ред. | ред. код]

    Прем'єра відбулась 28 грудня 1897 року.

    Творча спадщина[ред. | ред. код]

    Творча спадщина
    (за хронологією)
    Рік Твір Жанр Прем'єра в театрі Текст
    1888 Червона рукавичка Водевіль 1888
    1890 Пустощі музи Поезія 1890
    1890 Ода музиці Поезія Novembre 1890 (privée, pour l'inauguration de la maison de Jules Griset); 23 mars 1891 Théâtre du Châtelet. Musique d'Emmanuel Chabrier[2].
    1890 Два П'єро, або Біла вечеря П'єса 1890
    1894 Романтики Комедія Pièce créée le 21 mai 1894 à la Comédie-Française, couronnée par l'Académie française
    1895 Принцеса Мрія П'єса, 4 акти, у віршах 1895 Texte en ligne
    1897 Pour la Grèce Poème Paris, Fasquelle, 1897
    1897 Самаритянка П'єса, за біблійним сюжетом Pièce créée le 14 avril 1897 par Sarah Bernhardt au Théâtre de la Renaissance Texte en ligne
    1897 Сірано де Бержерак Героїчна комедія, 5 актів, у віршах Pièce créée le 28 décembre 1897 par Coquelin aîné Texte sur Wikisource
    1900 Орлятко Драма, 6 актів Pièce créée le 15 mars 1900 par Sarah Bernhardt Texte en ligne
    1902 Un Soir à Hernani Поезія, до століття від дня народження Віктора Гюго Texte en ligne
    1903 Промова з нагоди обрання до академії Есе Texte en ligne
    1904 Шантеклер П'єса, у віршах Pièce créée le 7 février 1910 par Lucien Guitry
    1911 Остання ніч Дон Жуана П'єса Pièce créée en 1921, trois ans après la mort de l'auteur
    1915 Політ Марсельєзи Вірші про війну

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. а б data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
    2. Delage R. Emmanuel Chabrier. Fayard, 1999.