Рускус колючий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Рускус колючий
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Холодкові (Asparagaceae)
Підродина: Nolinoideae
Рід: Мишачий терен (Ruscus)
Вид:
Рускус колючий (R. aculeatus)
Біноміальна назва
Ruscus aculeatus
Синоніми[1]

Ruscus ponticus

Рускус колючий або мишачий терен колючий[2] (Ruscus aculeatus) – вид рослин родини холодкові (Asparagaceae). Ruscus ponticus, який вважається синонімом R. aculeatus[1] є звичайною рослиною світлих лісів, чагарників, та кам'янистих схилів Криму[3] і входить до переліку видів, які перебувають під загрозою зникнення на території м. Севастополя[4].

Опис[ред. | ред. код]

Вічнозелений напівчагарник. Стебла до 100 см, гіллясті. Філокладії (псевдолистки) темно-зелені, 1.5-5 (-6) х (1) 1.5-2.5 (-3.5) см, яйцеподібні або ланцетні, загострені. Фактичні листки рослини маленькі, лускоподібні, коричневі, від трикутних до ланцетних. Суцвіття з 1-3 квітів. Має крихітні зеленуваті квітки. 10-15 мм ягоди червоні, з 1-2 насінням, токсичні. Квітне з березня по травень.

Поширення[ред. | ред. код]

Західна Азія: Туреччина. Європа: Угорщина; Албанія; Колишня Югославія; Греція; Італія; Франція; Португалія; Іспанія. Також культивується.

Ця ксерофільна рослина любить теплі, сухі скелясті схили в заростях і лісах, іноді виявляється на висоті до 1000 метрів. На кам'янистому ґрунті, утворює в дубових і букових лісах підлісок. У прохолодних місцях рослина може рости тільки при захисті іншими рослинами. Має декоративне та медичне використання.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б The Euro+Med PlantBase. Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 22.05.2018. (англ.)
  2. Ruscus aculeatus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  3. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 403. (рос.)(укр.)
  4. Андрієнко Т.Л., Перегрим М.М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0.

Джерела[ред. | ред. код]