Руслиця кільчаста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Руслиця кільчаста
Fig. 10 Elatine alsinastrum.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Ембріофіти (Embryophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Euphyllophyta
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Angiospermae)
Евдикоти (Eudicots)
Розиди (Rosids)
Порядок: Мальпігієцвіті (Malpighiales)
Родина: Руслицеві (Elatinaceae)
Рід: Руслиця (Elatine)
Вид: Руслиця кільчаста
Біноміальна назва
Elatine alsinastrum
L., 1753
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Elatine alsinastrum
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Elatine alsinastrum
EOL logo.svg EOL: 5713699
IPNI: 324663-1
IUCN logo.svg МСОП: 164271
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 1532799

Руслиця кільчаста[1], руслиця мокрична як Elatine gyrosperma[2] (Elatine alsinastrum) — вид рослин з родини руслицевих (Elatinaceae), який зростає на заході Північної Африки у Європі, західній Азії.

Опис[ред. | ред. код]

Elatinae alsinatrum.jpg

Однорічна рослина 5–35 см заввишки. Стебло прямостійне або підводиться, порожнисте, розгалужене лише при основі. Листки зібрані в кільця, сидячі, цілокраї; підводні листки вузько-лінійні, по 8–12, надводні — довгасто-яйцеподібні, по 3–5 в кільці. Віночок білий[2].

Поширення[ред. | ред. код]

Поширений на заході Північної Африки у Європі, західному Сибіру, центральній Азії, Туреччині, Грузії, Вірменії[3][4].

В Україні зростає в стоячих неглибоких водоймах, плавнях, на болотах — розсіяно майже на всій території, за винятком Криму[2].

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Elatine alsinastrum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наукова думка, 1987. — С. 102. (рос.)(укр.)
  3. Euro+Med Plantbase. Процитовано 25.04.2019.  (англ.)
  4. Plants of the World Online — Kew Science. Процитовано 25.04.2019.  (англ.)