Рябець Михайло Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Михайлович Рябець
Народився 6 жовтня 1959(1959-10-06) (61 рік)
село Пилипець Міжгірського району
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність політик, юрист
Alma mater Ужгородський національний університет
Посада голова Центральної виборчої комісії
Попередник Ємець Іван Григорович
Наступник Ківалов Сергій Васильович
Нагороди
Заслужений юрист України
1997
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
1998
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
2000
Орден «За заслуги» І ступеня
2003
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
2003
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
2009

Україна Народний депутат України
2-го скликання
безпартійний (Конституційний центр) 17.08.1994 12.02.1998

Михайло Михайлович Рябець (6 жовтня 1959(19591006), с. Пилипець Міжгірського району Закарпатської області) — український юрист, голова Центральної виборчої комісії (1997–2004), заслужений юрист України.

Життєпис[ред. | ред. код]

У 1975–1977 колгоспник (колгосп імені Леніна села Пилипець).

Закінчив історичний факультет Ужгородського державного університету (1977–1982). Працював в Ужгородському університеті на посадах заступника директора (березень — липень 1982), директора студентського містечка (1982–1986), голови профкому (1986–1989), старшого юрисконсульта (1989–1992), одночасно старший викладач (1988–1994)[1].

Отримав другу вищу освіту, закінчив юридичний факультет Львівського державного університету (1984–1989).

Завідувач юридичним відділом Закарпатської обласної державної адміністрації (червень 1992 — вересень 1994). З 1994 до 1996 року працював начальником управління юстиції у Закарпатській області.

У 1994 році обраний народним депутатом України від Свалявського виборчого округу № 173. У Верховній Раді України входив до складу депутатської групи Михайла Сироти «Конституційний центр», працював членом Комітету з питань правової політики і судово-правової реформи.

У 1997–2004 — голова Центральної виборчої комісії.

З 12 липня 2004[2] по лютий 2005[3] та з листопада 2006[4] по 19 грудня 2007[5] — радник прем'єр-міністра України Віктора Януковича.

3 2014 року Михайло Михайлович є одним із засновників громадської організації «Україна без корупції»[6].

Звання та нагороди[ред. | ред. код]

Заслужений юрист України[7].

Нагороджений орденами «За заслуги» ІІІ[8], ІІ, I ступенів[9], князя Ярослава Мудрого V ступеня[10] та почесною грамотою Кабінету Міністрів України[11].

Державний службовець 1-го рангу (жовтень 2003)[12].

Родина[ред. | ред. код]

Дружина Олена Михайлівна (1960), вчителька історії та суспільствознавства. Дочка Наталія (1990).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 20 листопад 2011. Процитовано 23 вересень 2014. 
  2. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2004 року № 884 «Про призначення Рябця М.М. радником Прем'єр-міністра України».
  3. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2005 року № 131 «Про звільнення Рябця М.М. з посади радника Прем'єр-міністра України».
  4. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2006 року № 1633 «Про призначення Рябця М.М. радником Прем'єр-міністра України».
  5. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2007 року № 1138-р «Про звільнення Рябця М.М. з посади радника Прем'єр-міністра України».
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 10 серпня 2014. Процитовано 7 серпня 2014. 
  7. Указ Президента України від 27 червня 1997 року № 586/97 «Про відзначення народних депутатів України»
  8. Указ Президента України від 6 жовтня 1998 року № 1115/98 «Про відзначення нагородами України»
  9. Указ Президента України від 22 серпня 2003 року № 877/2003 «Про відзначення державними нагородами України»
  10. Указ Президента України від 7 жовтня 2009 року № 809/2009 «Про відзначення державними нагородами України юристів»
  11. Постанова Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2003 року № 1580 «Про нагородження Давидовича Я.В. і Рябця М.М. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України».
  12. Указ Президента України від 29 жовтня 2003 року № 1224/2003 «Про присвоєння рангу державного службовця»

Джерела[ред. | ред. код]