Рядовка зелена

_?Рядовка зелена
?Рядовка зелена
	;
Біологічна класифікація
Царство:	Гриби (Fungi);
Відділ:	Базидіомікотові (Basidiomycota);
Клас:	Агарикоміцети (Agaricomycetes);
Порядок:	Агарикальні (Agaricales);
Родина:	Трихоломові (Tricholomataceae);
Рід:	Tricholoma;
Вид:	Рядовка зелена;
Біноміальна назва
	Tricholoma equestre; Linnaeus, Paul Kummer
Синоніми
	Tricholoma flavovirens
Посилання
Вікісховище:	Tricholoma equestre
EOL:	134136
NCBI:	76322
MB:	176119
IF:	176119

Рядовка зелена, зеленяк, зеленушка, зеленка, зельонка (Tricholoma flavovirens (Pers. ex Fr.) Lundell; Tricholoma equestre (L. ex Fr.) Kumm.)

Назва

Місцеві назви — голубінка зеленувата, зелінка, зеленавка, зеленушка, зельонка, зелениця.^[1] Гриб з родини трихоломових — Tricholomataceae.

Будова

Шапинка 4–10 см у діаметрі, товста, щільном'ясиста, плоско- або трохи увігнуто-розпростерта, коричнувато- чи оливкувато-зеленувата, сірувато-зеленувата, до краю світліша, у центрі притиснуто-дрібнолуската, зрідка гола. Пластинки густі, сірчано- або лимонно-жовті. Спорова маса біла. Спори 6–8×3,5–5 мкм, гладенькі. Ніжка 4–7×1–2 см, щільна, сірчано-жовта, вгорі світліша, гола. М'якуш білий, згодом трохи жовтуватий, компактний, з приємним смаком і запахом свіжого борошна.

Поширення та середовище існування

В Україні поширений на Поліссі та в Лісостепу. Росте у хвойних лісах, на піщаних ґрунтах. Плодові тіла напівзаглиблені в піщаний ґрунт, дозрівають у вересні — листопаді.

Значення

Добрий їстівний гриб. Використовують свіжим, про запас засолюють, маринують.

Рядовку зелену можна сплутати з отруйним грибом — рядовкою сірчано-жовтою, яка має менший розмір і жовтий м'якуш із дуже неприємним запахом^[2].

Див. також

Примітки

↑ Л. О. Симоненко «Синонімічні назви грибів в українській мові» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 22 листопада 2010.
↑ Гриби України : Атлас-довідник, 2017.

Джерела

Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — К.: Урожай, 1979.
Зерова М. Я., Єлін Ю. Я., Козьяков С. М. Гриби: їстівні, умовно їстівні, неїстівні, отруйні. — Київ : Урожай, 1979. — С. 132–133.
Сухомлин, М. М. Гриби України : атлас-довідник / М. М. Сухомлин, В. В. Джаган ; рец.: Д. В. Лукашов, Н. А. Бісько ; наук. ред. В. П. Гелюта. — 2-ге вид. — К. : КМ-БУКС, 2017. — С. 114.

Це незавершена стаття з мікології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Л. О. Симоненко «Синонімічні назви грибів в українській мові» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 22 листопада 2010.

[FOOTNOTEГриби_України_:_Атлас-довідник2017-2] Гриби України : Атлас-довідник, 2017.

[1]

[2]