Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Мистецький арсенал)
Перейти до: навігація, пошук
Мистецький Арсенал
Арсенал старий.JPG
50°26′03″ пн. ш. 30°33′11″ сх. д. / 50.434166670000003307° пн. ш. 30.55333333000000096° сх. д. / 50.434166670000003307; 30.55333333000000096Координати: 50°26′03″ пн. ш. 30°33′11″ сх. д. / 50.434166670000003307° пн. ш. 30.55333333000000096° сх. д. / 50.434166670000003307; 30.55333333000000096
Тип музей
Розташування Київ, вул. Лаврська, 10-12
Засновано 22 травня 2006
Директор Олеся Островська-Люта
Куратор Державне управління справами
Сайт artarsenal.in.ua
Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал» is located in Україна
Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал»

CMNS: Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал» на Вікісховищі

Націона́льний культу́рно-мисте́цький та музе́йний ко́мплекс «Мисте́цький арсена́л» — культурно-мистецький та музейний комплекс у Києві. Юридично підпорядкований Державному управлінню справами.


Ініціатор проекту[ред.ред. код]

Мистецький арсенал — це проект, ініційований Президентом України Віктором Ющенком з метою створення культурно-мистецького та музейного Комплексу європейського рівня. Концептуальні засади створення та функціонування Комплексу схвалені указом Президента України №415 від 22 травня 2006 року.

«Мистецький арсенал» бачиться як вікно в Україну для світу і вікно у світ для України. Це новий мистецький майданчик, відкритий для імпровізацій та імпрез, який ще не є заангажований жодним мистецьким проектом і обумовлений лише стінами старого Арсеналу.

« Мистецький арсенал» має стати не просто ще одним музеєм. Це має бути найкращий музейний комплекс , щонайменше, у Східній Європі, який разом із Лаврою та сусідніми музеями створить нове культурне обличчя Києва. Встановлення розумного балансу між презентацією історії української культури, народної творчості та творів сучасного мистецтва дозволить наочно продемонструвати належність України до європейської культури.  »

Пріоритетними напрямками діяльності комплексу «Мистецький Арсенал» є відновилення цілісності культурного простору України, зменшення розриву між культурною традицією та повсякденними культурними практиками суспільства, створення умов для проведення активного і змістовного дозвілля на території Комплексу. «Мистецький Арсенал» має стати улюбленим місцем сімейного відпочинку, сприяння облагородженню та благоустрою історичного центру міста Києва шляхом створення сучасного архітектурного комплексу, формування бази для надійного і взаємовигідного партнерства між державним і недержавними секторами культури, створення нових робочих місць для кваліфікованих представників культурно-мистецької сфери, розроблення найефективнішої моделі використання культурних ресурсів Києва і України та творення на їх основі символічного капіталу нації.

2007 року комплекс «Мистецький арсенал» відкрився для відвідувачів. Ще кілька років Комплекс перебуватиме в стані реконструкції та будівництва, але вже почав діяти в іншому форматі. Дотепер «закрита зона» в історичному центрі Києва відкрилась для мистецького експерименту, діалогу, пошуку та творчості.

« Безумовно, у кожної європейської столиці є те, чим вона завжди пишається. Я переконаний, що сьогодні ми започатковуємо справу, якою буде пишатися не тільки наша столиця, але й уся Україна  »

Віктор Ющенко, Український дім, 22 лютого 2006

Навіть в умовах розгортання світової фінансової кризи Державний бюджет України на 2009 рік за наполяганням Президента передбачав 200 млн гривень на облаштування Мистецького Арсеналу.[1]

28 квітня 2011 року указом Президента України В. Ф. Януковича утворена Рада з питань розвитку Національного культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький арсенал» як консультативно-дорадчий орган при Президентові України. Співголовами Ради призначені Президент України у 2005 — 2010 роках В. А. Ющенко та Міністр культури України М. А. Кулиняк[2].

Історія[ред.ред. код]

На території Старої Печерської фортеці, на перетині вулиць Лаврської (колишня вулиця І. Мазепи) і Цитадельної розташована будівля Арсеналу (17841803).

Він був зведений на місці Вознесенського жіночого монастиря, споруди якого після закриття (1712) використовували як артилерійський цейхгауз, з 1768 р. — як «гарматний двір», де ремонтували або виготовляли гармати, артилерійське спорядження тощо.

1750 — наказ про спорудження у Києві великого «магазейна» (арсеналу) підписала імператриця Єлизавета Петрівна.

1764 — видано «Положення про арсенальну команду», підпорядковану Київському артилерійському гарнізону.

1784 — було закладено будівлю Арсеналу.

1787 — Київ відвідала імператриця Катерина II.

З опису «Путешествие Российской императрицы Екатерины II в Тавриду»:

«Трубы й литавры оглашали воздух; с Печерской крепости раздались выстрелы из пушек… На огромной площади перед Печорскою крепостью были сооружены триумфальные ворота…, с крепости опять раздался 101 выстрел; комендант Кохиус представил ключи от крепости» (3, с. 102).

Київ вразив Катерину II. «…Странный здешний город: он весь состоит из укреплений да из предместий, а самого города я до сих пор не могу доискаться…» (1, с. 30). Розпорядженням Катерини II був складений генералом артилерії Міллером і графом Шуваловим перший «правильний план». Тоді була закладена нова форма і нова розмірність місту.

«…Против Врат Лаврских, красуется двухэтажное величественное своєю простотою здание Арсенала, занимаюшее почти квадратною площадь до 400 сажень в окружности, кругом здания устроены очень красивые группы из пушек й пирамиды из ядер…» (5, с. 147).

Мистецький арсенал

«Это заведение есть одно из самых огромнейших в России. Каменное колоссальное здание онаго, в два этажа, украшено рустиками й отличается величественною простотою. План его изображает почти равносторонний квадрат, коего каждая сторона около 100 сажень длиною. Арсенал зтот, находящийся в крепости, против Западных или Святих Врат Печерского монастыря, заложен в 1784 г. на месте существовавшего до 1712 г. Вознесенского девичьего монастыря, штат которого переведен на Киево-Подол; а в зданиях, оставшихся от монастыря помещался некоторое время Цейг-Гауз. Построенная же в 1705 г. каменная церковь бывшею игуменьею, матерью тогдашнего гетмана Мазепы, еще оставалась до 1798 г. Говорят, что Архитектором при построении Арсенала был инженерный генерал Карл де Шарон, но современники отрицают это…» (3, с. 190).

Макет Арсеналу, що будувався в Києві, бачив у Петербурзі в 1787 році венесуельський політичній діяч Франсіско Міранда.[3]

1797 року військове керівництво уклало контракт із київським купцем Григоренком, який зобов'язався розібрати Вознесенську церкву і побудувати споруду Арсеналу.

Будівництво Арсеналу завершили через 12 років за Павла I, який виділив на нього великі кошти. Загальна вартість робіт склала 437 567 крб.

Після завершення будівництва, 25 травня 1803 р. Арсенал передано під командування генерал-майора артилерії Полєтаєва. У плані прямокутний (168x135 м) із заокругленим наріжжям, має внутрішнє подвір'я з чотирма ворітьми, розташованими по осі фасадів. Планування зального типу, з розміщеними у два ряди опорними стовпами, що несуть на першому поверсі склепінчасті перекриття (прогін 8,75 м) і на другому кроквяні ферми з підвісними стелями. Під західною частиною споруди міститься підвал. Внутрішні кам'яні сходи розміщено попарно біля південних, північних і східних воріт. Стіни, які мають завтовшки близько 2 метрів та склепіння складено з світло-жовтої київської цегли (тому сучасники називали Арсенал «порцеляновим»). На подвір'ї були пандуси для вкочування гармат на другий поверх (не збереглися). Довгасті фасади чітко поділяються на два яруси. Нижній, з рівномірно розставленими арковими прорізами, оброблено великим дощаним рустом. Рівні площини другого поверху з прямокутними, обрамленими простою лиштвою вікнами, завершуються спрощеними доричними фризом і карнизом. Головними архітектурними акцентами фасадів є портали воріт. Портал головного входу оздоблено пілястрами доричного ордера. Ворота бічних фасадів утоплено в нішах, оформлених колонами тосканського ордера.

Арсенал — перша класицистична споруда в Києві. Однак, заокруглені роги будинку, характер ніш у порталах, окремі віконні лиштви на західному фасаді нагадують добу зникаючого бароко.

Виробничі приміщення Арсеналу розміщувалися таким чином: на першому поверсі були майстерні, вартівня та команда чергового офіцера, на другому майстерні, канцелярія управління, контора, креслярня. Тут виробляли і ремонтували гармати (єдинороги, мортири), спорядження до них лафети, дроги для мортир, під мортирні верстати, а також гранати, бомби, ядра, картеч, кінську збрую, холодну зброю, кулі різного калібру. Кількість майстерень та їхня спеціалізація часто змінювалися залежно від вимог виробництва. Загальна кількість робітників на Арсеналі постійно зростала. Арсенал виконував також функції сховища зброї. Тільки у 1817 р. тут налічувалося 46 тис. нових рушниць, 2 тис. палашів, 3,5 тис. тесаків тощо. Під час війни споруда мала слугувати оборонним цілям; тут можна було розмістити під час облоги гарнізон із 2 тис. осіб і понад 2 тис. пудів пороху в бочках. До останнього часу Арсенал використовувався як промисловий будинок. Ця велика для свого часу споруда сьогодні відіграє важливу містобудівну роль у забудові заповідної території Старої Києво-Печерської фортеці.

Коли на території заводу «Арсенал» вирішили зробити культурний центр, там стали проводити археологічні розкопки. Так було знайдено поховання черниць, у тому числі матері Мазепи. Загалом під Арсеналом знайшли більш як 260 поховань[4].

Галерея[ред.ред. код]

Виставки[ред.ред. код]

Керівництво[ред.ред. код]

З липня 2016 року директором комплексу призначена Островська-Люта Олеся Богданівна.

Дивись також[ред.ред. код]

Мистецькі установи Державного управління справами:

Джерела[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Київ Це незавершена стаття про Київ.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.