Покотилівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Покотилівка
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район/міськрада Харківський
Рада Покотилівська селищна рада
Код КОАТУУ: 6325158200
Основні дані
Статус з 1938 року
Площа 4,22 км²
Населення 10350
Густота 2452,61 осіб/км²
Поштовий індекс 62458
Телефонний код +380 57
Географічні координати 49°54′48″ пн. ш. 36°10′21″ сх. д. / 49.91333° пн. ш. 36.17250° сх. д. / 49.91333; 36.17250Координати: 49°54′48″ пн. ш. 36°10′21″ сх. д. / 49.91333° пн. ш. 36.17250° сх. д. / 49.91333; 36.17250
Висота над рівнем моря 103 м


Відстань
Найближча залізнична станція: Покотилівка
До райцентру:
 - залізницею: 10 км
 - автошляхами: 10 км
До обл. центру:
 - залізницею: 10 км
 - автошляхами: 10 км
Селищна влада
Адреса 62458, смт Покотилівка, вул. Інтернаціональна, 3; тел. 745-62-12
Голова селищної ради Анатолій Миколайович Павленко
Карта
Покотилівка is located in Україна
Покотилівка
Покотилівка
Покотилівка is located in Харківська область
Покотилівка
Покотилівка

Покотилівка — селище міського типу (з 1938 року) Харківського району Харківської області. Розташоване за 10 км від Харкова, центр селищної ради, площа 513 гектарів, більше 10тис. мешканців.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Селище міського типу Покотилівка знаходиться на правому березі річки Уда, вище за течією і на протилежному березі розташоване місто Харків, нижче за течією примикає смт Бабаї. Через селище проходить залізниця, станції Покотилівка та Карачівка. Поруч проходить автомобільна дорога М18 (E105).

Назва[ред.ред. код]

Стосовно походження назви існують дві версії. Перша — від українського прізвища «Покотило», друга — від нерівної місцевості, де будувалася станція.

Історія[ред.ред. код]

Поблизу Покотилівки, на березі річки Уда, на місці давньоруського міста Донець знаходиться важлива археологічна пам'ятка — Донецьке городище. Саме Донець був першим руським містом, якого досяг князь Ігор Святославич, втікаючи з половецького полону. Про це згадується у всесвітньовідомому «Слові о полку Ігоревім».

Наприкінці XIX століття виникло селище Карачівка, чия назва має пряме відношення до карачівців, що мешкали тут у період російсько-турецької війни. 1869 року поблизу пройшла лінія Курсько-Харківсько-Азовської залізниці. У 80-90 роках XIX століття було збудовано залізничну платформу Карачівка, а неподалік від неї — станцію Покотилівка.

1959 року за рішенням Харківського облвиконкому Карачівка та Покотилівка були об'єднані під спільною назвою Покотилівка. До цього залізничне полотно було розподільчою смугою між двома сусідніми населеними пунктами.

У вересні 2012 року частина селища (вулиці Агрономічна, Вишнева, Молодіжна, Нова, Південна, Радгоспна; провулок Артема) була включена в межі міста Харкова.[1]

Сьогодення[ред.ред. код]

Коло селища є лісові масиви, сади, річка Уди, два ставки, магістраль Південної залізниці і Сімферопольська автотраса. На території Покотилівки розміщено поліклініку, станцію швидкої медичної допомоги, Харківську районну санітарно-епідеміологічну станцію, аптеку, дошкільний навчальний заклад, ліцей «Промінь», загальноосвітню школу І-ІІ ступенів № 2, станцію юних натуралістів, дві бібліотеки, відділення поштового зв'язку, ощадну касу, Харківський районний суд. Діють комунальне підприємство «Житлокомунсервіспослуга», газова дільниця, водопровідно-каналізаційна філія. З числа виробничих структур — Харківська державна лісовпорядна експедиція «Лісопроект» і лісництво, державне спеціалізоване лісозахисне підприємство «Харківлісозахист». Більшість населення працює або вчиться у Харкові.

У Покотилівці понад 20 багатоповерхових будинків, курсує маршрутне таксі до Харкова.

Розміщується Покотилівський Свято-Покровський монастир отців василіан[2].

Пам'ятки[ред.ред. код]

У центральному сквері — упорядкована могила радянських воїнів, які загинули у 1943 році при визволенні Покотилівки від німецько-фашистських загарбників.

Поблизу у лісі знаходиться джерело, меморіальна дошка коло якого нагадує, що тут любив бувати український філософ і просвітитель Григорій Савич Сковорода — автор «Байок Харківських».

Донецьке городище — літописне давньоруське місто Донець VIII–XIII ст. н. е., яке згадується в Іпатіївському літописі під 1185 роком і куди, згідно з Іпатіївським літописом, втік з половецького полону князь Новгород-Сіверського князівства Ігор Святославич влітку 1185 або 1186 року.

Релігія[ред.ред. код]

У селищі діє недавно відбудований православний Свято-Троїцький храм УПЦ МП.

Є громада УГКЦ, заснована 1994 року, котру очолює священик Онуфрій Ріпецький. Діє греко-католицький Свято-Покровський монастир отців Василіян.

Постаті[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Рішення Харківської міської ради від 24.10.2012 року № 907/12 «Про впорядкування найменувань» Архівовано з першоджерела 27 лютого 2013.
  2. Екзарх Харківський помолився у Покотилівському Свято-Покровському монастирі


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.