Сабат Микола

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Сабат
Народився 9 грудня 1867(1867-12-09)
с. Обертин
Помер 5 серпня 1930(1930-08-05) (62 роки)
Львівська область, Україна
Поховання Станиславівський некрополь
Національність українець
Діяльність педагог, класичний філолог
Alma mater Львівський університет
Нагороди
Кавалер лицарського хреста ордена Франца Йосифа

Микола Сабат (Никола Сабат, 9 грудня 1867, Обертин — 5 серпня 1930) — український галицький педагог, класичний філолог.

Життєпис[ред. | ред. код]

Родом з Обертина, народився у сім'ї священника УГКЦ. Закінчив польськомовну Станиславівську державну гімназію, Львівський університет. Більш ніж півроку як молодий учитель студіював грецьку та латинську філології відповідно у Греції та Римі 1894 року[1]. гімназіальний учитель (з 1894), директор української гімназії у Станиславові (19051919 і 19231927) та Академічної гімназії у Львові (19271930).

На початку І-ї світової війни був заарештований російською окупаційною владою, проте зміг врятувався від виселення у Росію. Після початку наступу військ Австро-Угорщини з-за Карпат на позиції окупантів за наказом російська адміністрація почала брати з-поміж цивільних людей заручників. Голова Станиславівської повітової управи розпорядився заарештувати кілька десятків свідомих українців. Серед них були д-р Іван Дем'янчук, о. Іван Гордієвський, лікар Володимир Янович, судовий радник Клим Кульчицький, директор гімназії Микола Сабат. Зразу перебував у станиславівській тюрмі «Діброва», потім був вивезений до Львова. Після покращення становища російських окупантів був випущений разом з іншими[1].

За час існування ЗУНР: товариш (заступник) державного секретаря[1], шеф Секції середнього шкільництва у Державному Секретаріаті Освіти. Після анексії ЗУНР Польщею професор грецької філології та античної археології УВУ (1920—1923) і таємного Львівського Українського Університету (1924—1925).

Помер 5 серпня 1930 року, його тіло з Львівщини перевезли до Станиславова й поховали у родинному гробівці на міському цвинтарі (нині — Івано-Франківський меморіальний сквер).

Відзнаки[ред. | ред. код]

У 1908 році Микола Сабат був нагороджений лицарським хрестом ордена Франца Йосифа[2].

Доробок[ред. | ред. код]

  • Праці з історії грецької літератури та античного мистецтва (фрески у Помпеях).
  • Видав «Кобзаря» Т. Шевченка для шкільної молоді (у 2 частинах, 1929—1930).

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]