С́адбері (англ.Sudbury; офіційно — City of Greater Sudbury — місто Велике Садбері) — назва гірничого міста та мідно-нікелевого району у провінції Онтаріо (Канада), в якому місто розташоване. Один з найважливіших у світі осередків видобутку нікелю й міді; 155 000 мешканців (1971), зокрема, понад 5000 українців. Місто виникло у 1880-х роках; перші українці прибули на роботу в копальнях 1904 року. Організоване українське життя почалося тут 1909 року. Існують дві українські парафії — католицька й православна, — та низка організацій.
Запаси руди становлять 300 млн т. загальна кількість родовищ — 61. Розробляється 16, одне законсервовано, ще сім підготовлено до експлуатації. Видобуток ведеться підземним способом. Система розробки — суцільна з повною закладкою виробленого простору. Загальна продуктивність рудників в цілому по району — 18 млн т.
Регіон Садбері було заселено індіанцями оджибва 9000 років тому після відступу льодовикового покриву[2]
1856 року провінційний землемір Альберт Сальтер (англ.Albert Salter) знайшов магнітні аномалії, які вочевидь вказували на родовища корисних копалин, але його відкриття не привернуло уваги, тому що область була важкодоступною[джерело?]. Під час будівництва Канадської тихоокеанської залізниці1883 року, вибухові й земляні роботи виявили високі концентрації нікелю-мідної руди на шахті Мюррей на краю басейну Садбері[джерело?]. Прихід спочатку називався «Сент-Анн-де-Пен» («Св. Анни Сосни») після місії єзуїтів одночасно встановлених в цьому районі. Громада була названа на честь містечка Садбері у Суффолку (Англія), яке було рідним містом дружини комісара Канадської Тихоокеанської залізниці Джеймса Вортінгтона. Садбері було зареєстроване як містечко 1893 року та його першим мером був Стівен Фурньє.
Садбері у Вікісховищі
