Саморуйнівна поведінка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Алкогольний розлад є формою саморуйнівної поведінки.

Саморуйнівна поведінка — це будь-яка поведінка, яка є шкідливою або потенційно шкідливою для особи, яка вчинить руйнівні дії або накручує себе на, схожі до таких дій, шкідливі думки.

Протягом багатьох років багато людей проявляли саморуйнівну поведінку. Це великий різнобокий потік, одним з кінцем якого є – самогубство.[1] Саморуйнівні дії можуть бути навмисними, породженими імпульсивністю або вчинені через звичку. Цей термін, як правило, застосовується до самознищення, яке або є фатальним, або викликає звикання до такої поведінки, а отже є потенційно фатальним. Саморуйнівна поведінка часто пов'язана з такими психічними захворюваннями, як синдром порушення активності та уваги[2], емоційно нестабільний розлад особистості[3] або шизофренія.[4][5]

Форми[ред. | ред. код]

Саморуйнівна поведінка може бути використана як копінг, коли людина перевантажена. Наприклад, зіткнувшись із невідкладним тестовим оцінюванням, хтось може вибрати шлях саботування своєї роботи, а не подолання свого стресу. Це унеможливить подачу (або проходження) оцінювання, але позбавить від занепокоєння, пов'язаного з ним.[6]

Саморуйнівна поведінка також може проявлятися в активній спробі позбутись близьких людей. Наприклад, особи з такою поведінкою, можуть боятися, що «зіпсують» стосунки. Та замість того, щоб впоратися зі своїм страхом, соціально саморуйнівні особи починають набувати дратівливої або відчужуючої поведінки, щоб інші самі кинули їх.[7]

Більш очевидними формами саморуйнування є розлади харчової поведінки, розлади вживання алкоголю, розлади вживання психоактивних речовин[en], сексуальна залежність[en], самопошкодження, повторювана поведінка, сфокусована на тілі та спроби самогубства[en] (суїцид).[8]

Важливим аспектом саморуйнівної поведінки є нездатність впоратися зі стресом, спричиненим невпевненістю людини в собі – наприклад, у стосунках, питанням чи справді вірна інша особа («як вони можуть любити когось, як я?»); на роботі чи в школі, або від усвідомлення потреби виконати доручення або наявність термінів («я ніяк не можу виконати всю свою роботу вчасно»).[9] Саморуйнівним людям зазвичай не вистачає здоровіших механізмів подолання, як-от відстоювання особистих кордонів. Як наслідок, вони схильні відчувати, що показати свою некомпетентність – це єдиний спосіб позбутись вимог до них.[10]

Успішні люди можуть саморуйнівно саботувати власні досягнення; це може походити від почуття тривоги, негідності або від імпульсивного бажання повторити «підняття на вершину».[11]

Саморуйнівну поведінку часто вважають синонімом самопошкодження, але це не зовсім так. Самопошкодження є крайньою формою саморуйнівної поведінки, але воно може проявлятися в багатьох інших психологічних проблемах. Подібно до того, як особистий досвід може вплинути на те, наскільки крайньою є саморуйнівна поведінка людини, самоушкодження відображає це. Загалом особистий досвід і проблеми з психічним здоров'ям впливають на самоушкодження.[12]

Причини[ред. | ред. код]

Дитяча травма через сексуальне та фізичне насильство, а також порушення батьківського піклування пов'язують із саморуйнівною поведінкою.[13] Зазвичай така поведінка є наслідком відсутності реалізації здорового копінгу (механізмів подолання перешкод).[6] Оскільки не приділяється багато уваги індивідуальним проблемам психічного здоров'я, таким як саморуйнівна поведінка, людей не навчають спеціальними засобами, які можуть принести користь або навіть запобігти таким людям "вигоріти".

Крім того, у людей, які зазнали певної форми травми, наприклад жорстокого поводження або нехтування, можуть розвинутися психологічні проблеми, які можуть призвести до ще більших проблем. Крім цього, потреба в увазі або у відчуті хорошого самопочуття може зрештою спричинити таку поведінку. Яскравим прикладом цього може бути залежність від наркотиків або алкоголю. На початкових стадіях люди мають тенденцію полегшити собі нездорову поведінку саморуйнування завдяки фізичним задоволенням від зловживання шкідливих речовин, оскільки це дає їм приємні відчуття. Однак з плином часу така звичка також стає саморуйнівною залежністю, яку вони вже не можуть позбутись, і вони починають легко втрачати чудові почуття від подібних процесів. Коли ці почуття припиняються, саморуйнівна поведінка посилюється, оскільки вони не у змозі задовольнити себе тим відчуттям, яке змушує душевний чи фізичний біль зникати.[8]

Лікування[ред. | ред. код]

Змінити свою саморуйнівну поведінку може бути важко, і це може включати важкі етапи для людини, яке вирішила ступити на шляху до одужання. Етапи, засновані Prochaska і DiClemente (1982), включали пре контемпляцію, споглядання, підготовку, дію, підтримку та результат.[14] Для повторюваної поведінки, сфокусованій на тілі, як-от трихотіломанія та гризіння нігтів — ефективні тренінги для відкату звички[en] та роз'єднання[en].[15]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Beck, Aaron T.; Kovacs, Maria; Weissman, Arlene (1979). Assessment of suicidal intention: The Scale for Suicide Ideation. Journal of Consulting and Clinical Psychology. 47 (2): 343—352. doi:10.1037/0022-006X.47.2.343. PMID 469082. S2CID 38965005.
  2. Honos-Webb, Lara; Ph.D. (13 січня 2014). You Will Regret This Later. So Why Are You Doing It?. ADDitude (амер.). Процитовано 4 квітня 2022.
  3. Anthony W. Bateman, Roy Krawitz (2013). Borderline Personality Disorder: An evidence-based guide for generalist mental health professionals. OUP Oxford, ISBN 978-0199644209
  4. Nyman, A. K.; Jonsson, H. (1986). Patterns of self-destructive behaviour in schizophrenia. Acta Psychiatrica Scandinavica. 73 (3): 252—262. doi:10.1111/j.1600-0447.1986.tb02682.x. PMID 3716842. S2CID 39593219.
  5. Lovaas, O.Ivar; Freitag, Gilbert; Gold, Vivian J.; Kassorla, Irene C. (1965). Experimental studies in childhood schizophrenia: Analysis of self-destructive behavior. Journal of Experimental Child Psychology. 2: 67—84. doi:10.1016/0022-0965(65)90016-0.
  6. а б Self-Destructive Behavior: The Causes, Traits, And Types. A Conscious Rethink (англ.). 28 жовтня 2018. Процитовано 8 квітня 2019.
  7. Gvion, Yari (2015). Traumatic Experiences and Their Relationship to Self-Destructive Behavior in Adolescents. Journal of Infant, Child, and Adolescent Psychotherapy. 14 (4): 406—422. doi:10.1080/15289168.2015.1090863. S2CID 146193280.
  8. а б Self-Destructive Behavior: Signs, Causes & Effects - Video & Lesson Transcript. Study.com (англ.). Процитовано 8 квітня 2019.
  9. Fisman, Raymond J.; Kariv, Shachar; Markovits, Daniel (2005). Pareto Damaging Behaviors. SSRN Working Paper Series. doi:10.2139/ssrn.748404. ISSN 1556-5068. S2CID 10761254.
  10. Scherzer, Andrea L. (29 березня 2018), Understanding self-destructive behaviour in adolescence, Violent Adolescents, Routledge, с. 5—20, doi:10.4324/9780429484711-2, ISBN 9780429484711
  11. Pickrem, Faye (1 січня 2017), Disembodying Desire: Ontological Fantasy, Libidinal Anxiety and the Erotics of Renunciation in May Sinclair, May Sinclair, Edinburgh University Press, doi:10.3366/edinburgh/9781474415750.003.0007, ISBN 9781474415750
  12. van der Kolk, Bessel (December 1991). Childhood Origins of Self-Destructive Behavior. The American Journal of Psychiatry. 12: 1665—1671.
  13. Van Der Kolk, B. A.; Perry, J. C.; Herman, J. L. (1991). Childhood origins of self-destructive behavior. American Journal of Psychiatry. 148 (12): 1665—1671. doi:10.1176/ajp.148.12.1665. PMID 1957928.
  14. Henshaw, Sophie (8 July 2018). How to Change Self-Destructive Behavior: Stages of Change. World of Psychology. Процитовано 11 February 2020.
  15. Lee, Melissa T.; Mpavaenda, Davis N.; Fineberg, Naomi A. (24 квітня 2019). Habit Reversal Therapy in Obsessive Compulsive Related Disorders: A Systematic Review of the Evidence and CONSORT Evaluation of Randomized Controlled Trials. Frontiers in Behavioral Neuroscience. 13: 79. doi:10.3389/fnbeh.2019.00079. ISSN 1662-5153.