Сарайська архиєпархія
| Сарайська архиєпархія | |
| Дата створення / заснування | 1321 |
|---|---|
| Країна |
.png){kind=small} Золота Орда |
| Розташування штаб-квартири | Сарай-Бату |
| Час/дата припинення існування | 1375 |
 | |
Сарайська архієпархія (лат. Dioecesis Sarayensis) - резиденція католицької церкви в Золотій Орді.
Сарай-Бату — важливий торговий центр у нижній течії Волги, заснований в 1240 р., був столицею Монгольського ханства Золотої Орди. Місто було однією з обов’язкових зупинок для західних купців і мандрівників, яким доводилося їхати до Середньої Азії та Китаю.
Традиційно монголи загалом були толерантними до християнської релігії[1], політика «диктувалась усвідомленням економічного значення християн».[2] Наприклад, присутність православного єпископа в столиці Сараї засвідчена з 1280 року. У степах Поволжжя та Середньої Азії, скрізь, де домінували татари, з нічого виникли латинські єпархії: Солтанійська, Нахічеванська, Кумучська (Montis Caspiorum), Самаркандська (Semiscantensis), Армалехська, Урганджська та інші. Домініканський і францисканський ордени направили на ці землі велику кількість місіонерів і було зведено кілька жіночих монастирів.
У цьому контексті ми також знаходимо Престол Сараю, з якого відомі чотири єпископи. Перший — францисканець Стефан, призначений Папою Іваном XXII у 1321 році. Його змінюють Томмазо та Альберто. Останнім єпископом є Косма, який приблизно в 1369 році був переведений у віддалену резиденцію Ханбалик, столицю Китаю, але 11 березня 1370 року ми знаходимо його знову призначеним на кафедру Сараю. Це можна пояснити тим, що в ці роки династія Юань поступилася місцем китайській династії Мін, менш толерантній до християн і іноземців взагалі.[3]
У своєму першому томі Le christianisme en Chine, en Tartarie et au Thibet[4] місіонер-лазарист Еваріст Гук розповідає про відступництво францисканського брата Стефана Сарайського, про його покаяння та мученицьку смерть у 1334 році.
У провінціалах XIV століття Сарай згадується як митрополича кафедра, зведена в 1362 році.[5] Відома лише одна суфраганна єпархія, Анапа (Dioecesis Mappensis), на північно-східному узбережжі Чорного моря: у 1363 році Папа Урбан V доручив єпископу Томасу (пізніше архієпископу Солтанії) вирішувати суперечку між архієпископами Саража і Матреги про територіальне розмежування відповідних суфраганів Тани та Анапи.[6]
Після 1370 року єпископи більше не відомі. Доля архієпархії невизначена; імовірно, що це місце не пережило прибуття Тамерлана і руйнування Сараю в 1395 році.
- Стефан, OFM † (1321 - ?)
- Тома † (близько 1351 - ? помер)
- Альберто Блудоні, OFM † (24 травня 1357 р. - ? помер)
- Косма, OFM † (17 червня 1362 - близько 1369 призначений архієпископом Ханбалика)
- Косма, OFM † (11 березня 1370 р. - ?) (вдруге)
- ↑ Jean-Paul Roux, La tolérance religieuse dans les Empires turco-mongols, in Revue de l'histoire des religions, vol. 203, n°2 (1986), pp. 131-168.
- ↑ Lorenzo Pubblici, [недоступне посилання — [http://eprints.unifi.it/archive/00001849/01/02_F0541_Pubblici_online.pdf Dal Caucaso al mar d'Azov. L'impatto dell'invasione mongola in Caucasia fra nomadismo e società sedentaria (1204-1295) історія]], Firenze University Press, 2007, p. 188.
- ↑ Archivio Storico Italiano. Deputazione toscana di storia patria, Terza serie, tomo XXIV, 1876, p. 491
- ↑ Volume 1, Parigi 1857, pp. 434-442.
- ↑ Jean Richard, Évêchés titulaires et missionnaires dans le Provinciale romanae ecclesiae, in Mélanges d'archéologie et d'histoire, 61 (1949), p. 234.
- ↑ Jean Richard, La papauté et les missions catholiques en Orient au moyen âge, in Mélanges d'archéologie et d'histoire, vol. 58 (1941), p. 264.
- (лат.) Pius Bonifacius Gams, Series episcoporum Ecclesiae Catholicae, Leipzig, 1931, p. 432
- (лат.) Konrad Eubel, Hierarchia Catholica Medii Aevi, vol. 1 Archiviato il 9 luglio 2019 in Internet Archive., p. 434