Сарла Бен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сарла Бен
Народилася 5 квітня 1901(1901-04-05)
Shepherd's Bushd, Гаммерсміт і Фулем, Великий Лондон, Лондон[d], Англія, Сполучене Королівство
Померла 8 липня 1982(1982-07-08) (81 рік)
Країна  Велика Британія
 Сполучене Королівство
Діяльність соціальна працівниця
Знання мов англійська
Нагороди

Сарла Бен (народжена Кетрін Мері Гейлман; 5 квітня 1901 – 8 липня 1982) - англійська громадська діячка групи Ганді, чия робота в регіоні Кумаон в Уттаракханді, Індія, допомогла розширити обізнаність про руйнування навколишнього середовища в гімалайських лісах штату. Вона відіграла ключову роль в еволюції Руху Чіпко і вплинула на ряд екологів Ганді в Індії, включаючи Чанді Прасада Бхатта, Бімала Бена і Сундерлала Багугуну. Разом з Мірабен вона відома як одна з двох англійських дочок Махатми Ганді. Робота двох жінок у Гарвалі та Кумаоні, відповідно, відіграла ключову роль у зосередженні уваги на проблемах деградації та збереження навколишнього середовища в незалежній Індії.[1][2][3][4]

Раннє життя[ред. | ред. код]

Сарла Бен народилася як Кетрін Мері Гейлман в районі Шепердс-Буш на заході Лондона в 1901 році в сім'ї батька німецько-швейцарського походження та матері-англійки. Під час Першої світової війни її батько був інтернований через своє походження, а сама Кетрін зазнала остракізму: їй було відмовлено у стипендії в школі; вона змушена була її покинути. Залишивши сім’ю та дім, деякий час вона працювала клеркинею, а в 1920-х роках вступила в контакт з індійськими студентами в Маннаді, які познайомили її з Ганді та боротьбою за свободу в Індії. Натхнена новими ідеями, в січні 1932 року вона виїхала з Англії до Індії, щоб більше ніколи не повертатися.[5][6]

Життя з Ганді[ред. | ред. код]

Деякий час Кетрін працювала в школі в Удайпурі, а потім перейшла до спільноти Ганді, з яким прожила вісім років у його ашрамі в Севаграмі в Варді. Тут вона була глибоко залучена в ідею Ганді про наї талім або базову освіту і працювала над розширенням прав і можливостей жінок і захистом навколишнього середовища в Севаграмі. Саме Ганді назвав її Сарла Бен.[1][7][8] У Севаграмі її вразили спека та напади малярії, тому у 1940 році за згодою Ганді вона вирушила до більш помірних регіонів Каусані в районі Альмора Сполучених провінцій. Вона зробила нове місце своїм домом, створивши ашрам і працюючи над розширенням прав і можливостей жінок з пагорбів у Кумаоні.[9]

Перебуваючи в Кумаоні, Сарла Бен продовжувала асоціювати себе зі справою руху за свободу Індії. У 1942 році у відповідь на рух «Вийти з Індії», започаткований Індійським національним конгресом під керівництвом Ганді, вона допомогла організувати та очолити рух в районі Кумаон. Вона багато подорожувала регіоном, звертаючись до сімей політичних в’язнів, і була ув’язнена за свої дії. Під час руху «Вийти з Індії» за порушення постанови про домашній арешт Сарла відбула два терміни у в’язницях Алмора та Лакхнау.[5][10]

Ашрам Лакшмі[ред. | ред. код]

Вид на Гімалаї з ашраму Лакшмі

Під час своєї політичної активності в Кумаоні Сарла Бен була глибоко вражена рішучістю та винахідливістю жінок, які очолювали сім’ї заарештованих активістів за незалежність, але була стривожена їхньою відсутністю самоповаги, коли у відповідь на її заклик до зустрічей вони відповіли: «Бенджі, ми як тварини. Все, що ми знаємо, це робота, зустрічі та інші подібні соціальні заходи призначені лише для чоловіків»[11]. Щоб змусити їх зрозуміти, що вони не пасивні тварини, а скоріше «богині багатства», вона взялася за просвітницьку роботу.[12]

Цього вона прагнула досягти через Kasturba Mahila Utthan Mandal, Лакшмі ашрам, Каусані, установу, яку вона заснувала у 1946 році з метою сприяння розширенню прав і можливостей жінок.[11] Спільноту назвали ашрамом Лакшмі на честь дружини донора землі.[13] Ашрам, який розпочався лише з трьома студентами, давав освіту дівчатам через ідею Ганді про най-талім з акцентом не лише на науковцях, а й на ручній праці та цілісному навчанні. З моменту свого заснування Ашрам випустив кількох відомих реформаторок і соціальних працівниць, включаючи Вімалу Багугуну, Садан Місру, Радху Бхатт і[14][15] Басанті Деві.[16]

Активізм[ред. | ред. код]

Хоча Сарлу Бен найбільше пам’ятають своєю роллю екологічної активістки, яка допомогла сформувати та очолити рух Чіпко, вона також була пов’язана з рухами Ганді, очолюваними Ачарією Вінобою Бхаве та Джай Пракашем Нараяном. Після того, як вона передала кермо Ашраму Радзі Бхатт, наприкінці 1960-х років вона працювала з Бхаве над рухом Бхудан в Біхарі та Нараяном і сім'ями дакоїтів, які перебували в долині річки Чамбал на початку 1970-х.[5][6]

Роль Сарли Бен як екологічної активістки була ще більшою, і разом з Мірабен вона допомогла сформувати відповідь на екологічну кризу, що охопила Гімалайський регіон. Як зазначає активістка-академік Вандана Шива: «У той час як філософську та концептуальну артикуляцію екологічного погляду на гімалайські ліси зробили Мірабен та [Сундерлал] Багугуна, організаційну основу для того, щоб це був жіночий рух, заклала Сарла Бен із Бімла Бен у Гарвалі та Радха Бхатт у Кумаоні».[17]

У 1961 роціПід керівництвом Сарли Бен виник Уттаракханд Сарводая Мандал, основними цілями якого були організація жінок, боротьба з алкоголізмом, створення дрібних промислових підприємств на базі лісу та боротьба за права лісу. Протягом 1960-х років над цим активно працювали Мандал та його члени. Після Стокгольмської конференції 1972 року Сарла Бен ініціювала рух Чіпко, який почався з народної демонстрації в долині Ямуни на місці, де колоніальна влада в 1930-х роках розстріляла кількох активістів за протест проти комерціалізації лісів.[18][19] Термін «Чіпко» (що означає обіймати) став асоціюватися з рухом лише після того, як селяни вирішили обіймати дерева, щоб запобігти їх вирубці, і ця назва була популяризована через народні пісні Ганш’яма Сайлані. У 1977 році Сарла Бен допомогла організувати активістів і консолідувати рух Чіпка в його опорі лісозаготівлі та надмірному вибиванню смоли з сосен.[4][20]

Сарла Бен була плідною авторкою, що написала 22 книги хінді та англійською мовами з питань збереження, розширення прав і можливостей жінок та навколишнього середовища, зокрема «Відродження нашої вмираючої планети» та «Концепція виживання пагорбів».[1][8][21] Її автобіографія називається «Життя у двох світах: автобіографія англійської учениці Махатми Ганді».[22]

Смерть і поминання[ред. | ред. код]

У 1975 році Сарала Бен переїхала в котедж в Дхарамгарх в районі Піторагарх, де прожила до своєї смерті в липні 1982 року. Вона була кремована за індуїстськими обрядами в ашрамі Лакшмі.[23] Сара була лауреатом премії Джамналала Баджаджа[24][25] і з нагоди свого 75-річчя названа «дочкою Гімалаїв» і «матір'ю громадської активності» в Уттаракханді.[21][26]

Після її смерті ашрам Лакшмі відзначає її річницю, влаштовуючи зібрання працівників Сарводая та членів громади, щоб обговорити та розробити стратегії вирішення нагальних соціальних та екологічних проблем.[13] У 2006 році уряд Уттаракханда оголосив, що створить Меморіальний музей Сарла Бена в Каусані.[23]

Спадщина[ред. | ред. код]

Вплив Сарли Бен на Уттаракханд, зокрема, та індійську екологію був значним, хоча вона залишається відносно невідомою фігурою. Вона зіграла ключову роль у надиханні низових організацій в Уттаракаханді та допомогла поширити рух Сарводая в штаті.[23] Крім кількох екологів, вона також вплинула на письменника Білла Ейткена.[27] Її активність і створений нею ашрам допомогли, як зазначає історик Рамачандра Гуха, «виховати нове покоління соціальних працівниць, серед яких такі чудові активістки, як Чанді Прасад Бхатт, Радха Бхатт та Сундерлал Багугуна. У 1970-х роках ці активістки започаткували Рух Чіпко, в свою чергу готуючи наступне покоління активісток та активістів, хто очолював рух за штат Уттаракханд»[28].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Sarala Behn remembered. The Tribune. 5 квітня 2012. Процитовано 29 травня 2013.
  2. ↑ Indian Women Freedom Fighters (PDF). Bhavan Australia. 7 (2): 15. August 2009. Архів оригіналу (PDF) за 21 липня 2015. Процитовано 29 травня 2013.
  3. ↑ Katz, Eric (2000). Beneath the surface: critical essays in the philosophy of deep ecology. Massachusetts Institute of Technology. с. 251. ISBN 9780262611497.
  4. ↑ а б Shiva, Vandana. THE EVOLUTION, STRUCTURE, AND IMPACT OF THE CHIPKO MOVEMENT (PDF). Ecospirit. II (4). Процитовано 29 травня 2013.
  5. ↑ а б в SARALA BEHN. Архів оригіналу за 29 серпня 2018. Процитовано 29 травня 2013.
  6. ↑ а б Sushri Sarala Devi (PDF). Jamnalal Bajaj Foundation. Процитовано 7 червня 2013.
  7. ↑ Бен мовою гінді означає сестра. В Індії зазвичай так називають жінок.
  8. ↑ а б Dash, Siddhartha (August 2010). Role of Women in India's Struggle For Freedom (PDF). Orissa Review: 76. Процитовано 29 травня 2013.
  9. ↑ Ganesh, Kamala (2005). Culture and the Making of Identity in Contemporary India. New Delhi: Sage Publications. с. 149. ISBN 9780761933076.
  10. ↑ A WOMAN OF COURAGE (ENGLISH VIII - STANDARD). Government of Tamil Nadu. Процитовано 29 травня 2013.
  11. ↑ а б A Woman with Rocklike Determination (PDF). Manushi (70): 13. May–June 1992. Процитовано 29 травня 2013.
  12. ↑ Ganesh, Kamala (2005). Culture and the Making of Identity in Contemporary India. New Delhi: Sage Publications. с. 150. ISBN 9780761933076.
  13. ↑ а б NEWS FROM LAKSHMI ASHRAM (PDF). Sanchar (108): 2, 6. March 2010. Процитовано 29 травня 2013.
  14. ↑ Nayee Taleem- A Method of Teaching Enunciated by Mahatma Gandhi. Процитовано 29 травня 2013.
  15. ↑ Frank Sure Success in CBSE English Core (Reading, Writing and Literature). New Delhi: Franksons. 2008. с. PM-4. ISBN 9788184097528.
  16. ↑ President Pranab Mukherjee presented 2015 Nari Shakti awards. Jagranjosh.com. 9 березня 2016. Процитовано 7 липня 2020.
  17. ↑ Shiva, Vandana (1989). Staying Alive: Women, Ecology and Development. New Delhi: Kali for Women. с. 71. ISBN 0862328233.
  18. ↑ Haberman, David (2006). River of love in an age of pollution: the Yamuna River of northern India. University of California Press. с. 69. ISBN 0520247892.
  19. ↑ Bahuguna, Sunderlal (January–February 1988). CHIPKO: THE PEOPLE'S MOVEMENT WITH A HOPE FOR THE SURVIVAL OF HUMANKIND (PDF). IFDA Dossier (63): 6. Архів оригіналу (PDF) за 2 липня 2009. Процитовано 29 травня 2013.
  20. ↑ 4 The chipko movement. United Nations University. Процитовано 29 травня 2013.
  21. ↑ а б Shukla, Surinder K. FORESTS FOR THE PEOPLE: HEGEMONY OF GOVERNANCE. FAO. Процитовано 29 травня 2013.
  22. ↑ A Life in Two Worlds: Autobiography of Mahatma Gandhi's English Disciple [paperback]. Процитовано 29 травня 2013.
  23. ↑ а б в NEWS FROM LAKSHMI ASHRAM (PDF). Samachar (113): 7—12. November 2011. Процитовано 29 травня 2013.
  24. ↑ 1979 : Outstanding Contribution in Constructive Work. Jamnalal Bajaj Foundation. Процитовано 7 червня 2013.
  25. ↑ Shukla, A K (2007). Women Chief Ministers in Contemporary India. New Delhi: A P H Publishers. с. 17. ISBN 978-8131301517.
  26. ↑ Sontheimer, Sally (1991). Women and the Environment: a Reader: Crisis and Development in the Third World. London: Earthscan Publications. с. 172. ISBN 1853831115.
  27. ↑ The Sufi Scotsman. Outlook. 3 квітня 1996. Процитовано 29 травня 2013.
  28. ↑ In Hume's footsteps. Hindustan Times. 2 квітня 2012. Архів оригіналу за 6 April 2012. Процитовано 29 травня 2013.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сарла_Бен&oldid=38279697