Сеголен Руаяль
| Сеголен Руаяль | |
|---|---|
| Ségolène Royal | |
 | |
| Народилася |
22 вересня 1953 (70 років) Дакар, Сенегал |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція |
| Діяльність | політик |
| Alma mater | Університет Нансі II, Національна школа адміністрації (1980), Інститут політичних досліджень і ULd |
| Знання мов | французька[1] |
| Посада | голова регіональної ради Пуату-Шарант |
| Партія | Соціалістична партія |
| Конфесія | католицтво |
| Батько | Jacques Royald[2] |
| Мати | Hélène Dehayed[2] |
| Діти | Julien Hollanded, Flora Hollanded, Thomas Hollanded і Clémence Hollanded |
| Автограф |
 |
| IMDb | ID 1234163 |
| Сайт | desirsdavenir.org |
| |
Сеголе́н Руая́ль (фр. Ségolène Royal; нар. 22 вересня 1953, Дакар, Сенегал) — французький політик-соціаліст, колишній міністр навколишнього середовища (1992—1993), колишній міністр-делегат з питань шкільної освіти (1997—2000) і справ сім'ї, дітей і інвалідів (2000—2002). Депутат парламенту Франції з 1988 року, голова регіональної ради Пуату-Шарант з 2004 року.
Офіційний кандидат від Соціалістичної партії на президентських виборах 2007 року.
Ранні роки[ред. | ред. код]
Сеголен Руаяль народилася на військовій базі у місті Дакар, Французька Західна Африка (нині Сенегал) 22 вересня 1953 року, у сім'ї Жака Руаяля, колишнього офіцера артилерії. У її батьків було 8 дітей, які народилися протягом 9 років, з них троє були дівчатками.
Після закінчення середньої школи, Марі-Сеголен навчалася у місцевому університеті, який вона закінчила другою у своєму класі за фахом «економіка». У 1972 році, коли їй було 19 років, вона подала судовий позов проти свого батька, оскільки він відмовлявся розлучитися з її матір'ю і платити аліменти, щоб діти могли здобути освіту. Після багатьох років судових розглядів вона виграла цю справу, незадовго до того, як Жак Руаяль помер від раку в 1981 році.
Руаяль, як і більшість політичної еліти Франції, випускник Національної школи адміністрації (ENA). Вона навчалася в тому ж класі, що і її колишній партнер протягом 30 років, Франсуа Олланд (з яким вона познайомилася на вечірці), а також Домінік де Вільпен (прем'єр-міністр за часів президентсва Жака Ширака).
Політична кар'єра[ред. | ред. код]
Після закінчення ENA в 1980 році, вона була обрана суддею (фр. conseiller) в адміністративному суді, перш ніж вона була запропонована на посаду спеціального радника президента Франсуа Міттерана Жаком Атталі і перейшла працювати до його штату в 1982 році.
Вона вирішила стати кандидатом до парламенту на виборах 1988 року, від виборчого округу у сільській місцевості, у департаменті Де-Севр. З результатом 50,57 відсотків Руаяль було обрано. Після цих виборів, вона служила депутатом Національних зборів від департаменту Де-Севр у 1988—1992, 1993—1997, 2002—2007 роках.
Відношення до України[ред. | ред. код]
У розпал російсько-української війни, проявила зневагу до України, безпідставно звинувативши Київ у пропаганді та надмірній медіатизації російських військових злочинів[3].
Державні посади[ред. | ред. код]
В уряді П'єра Береговуа:
- Міністр охорони навколишнього середовища: 1992—1993 роки.
В уряді Ліонеля Жоспена:
- Міністр шкільної освіти: 1997—2000.
- Міністр у справах сім'ї і дітей: 2000—2001 роки.
- Міністр у справах сім'ї, дітей та інвалідів: 2001—2002 роки.
У 2004 Руаяль було обрано головою регіону Пуату-Шарант (здобула перемогу над Ж. П. Раффареном, тоді чинним прем'єр-міністром, на його батьківщині).
Президентські вибори 2007[ред. | ред. код]
Після громадських виступів у зв'язку з контрактом першого найму 2006 р. почала розглядатися багатьма аналітиками як один з найбільш ймовірних кандидатів на перемогу на французьких президентських виборах 2007 року. Спочатку очікувалося, що її основним суперником стане Ніколя Саркозі (протистояння Ségo-Sarko).
Попри те, що продовжуючий зберігати вплив на СПФ Ліонель Жоспен в жовтні 2006 р. різко висловився проти її кандидатури, партія 16 листопада 2006 висунула Руаяль своїм кандидатом на президентський пост. Вона випередила таких впливових претендентів від СПФ як Домінік Стросс-Кан і колишній прем'єр-міністр Лоран Фабіус.
Руаяль вела дуже активну виборчу кампанію, багато виступаючи по радіо і телебаченню, зустрічаючись з виборцями майже у всіх значних містах і акцентуючи увагу на правах іммігрантів (учасники заворушень 2005 р. були налаштовані вкрай проти Саркозі) і соціальні гарантії — збільшення пенсій, підвищення мінімального розміру оплати праці до €1,5 тис. на місяць, гарантоване працевлаштування або підвищення кваліфікації для випускників університетів. Крім того, Руаяль пропонувала ввести прогресивну шкалу оподаткування залежно від соціальної роботи компаній.[4] Набравши в першому турі 22 квітня 19,26 % голосів і вийшовши в другий тур разом з випередившим її Саркозі, Руаяль отримала пряму підтримку більшості лівих партій, а також непряму з боку Франсуа Байру, який заявив, що не буде голосувати за Саркозі. Проте з лютого 2007 року Руаяль незмінно відставала від Саркозі за рейтингом. На поразку Руаяль у другому турі 6 травня (46,94 % голосів), можливо, позначилися і її надмірно емоційні висловлювання між турами, коли вона назвала Саркозі «небезпекою».
Визнавши поразку на зустрічі зі своїм штабом увечері 6 травня, Руаяль заявила, що продовжить боротьбу, дякує своїм прихильникам і закликає їх не розслаблятися.
Вибори керівника Соціалістичної партії[ред. | ред. код]
Сеголен Руаяль брала участь у виборах керівництва Соціалістичної партії, щоб замінити її колишнього цивільного чоловіка Франсуа Олланда на посаді голови партії. Вона отримала найбільшу кількість голосів у першому турі голосування, але не достатньо, щоб виграти. Вона в кінцевому підсумку поступилася у другому раунді Мартіні Обрі 42 голоси. Після перерахунку голосів Обрі була оголошена переможцем 25 листопада 2008, збільшивши розрив до 102 голосів. Руаяль оголосила про свій намір оскаржити результат. Вона звинуватила в поразці на виборах 2007 року лідерів партії та свого колишнього партнера.
Особисте життя[ред. | ред. код]
З кінця 1970-х до 2007 року Сеголен Руаяль у приватному житті була партнеркою Франсуа Олланда, президента Франції у 2012—2017 роках та голови французької Соціалістичної партії протягом 1997—2008 років. З Ф.Олландом С.Руаяль познайомилася в Національній школі адміністрації ЕСА. У них четверо дітей: Томас (нар. 1984), Клеменс (нар. 1985), Жюльєн (нар. 1987) і Флора (нар. 1993). У червні 2007 року, через місяць після поразки Руаяль під час президентських виборів 2007 року Ф.Олланд і С.Руаяль розійшлися, хоча офіційно шлюб ніколи не був зареєстрований.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б The International Who's Who of Women 2006 — Routledge, 2005. — ISBN 978-1-85743-325-8
- ↑ Відео-інтерв'ю французькому телеканалу БФМ-ТВ. Twitter (французькою) . Процитовано 6 вересня 2022.
- ↑ Політика — Сеголен Руаяль представила свою передвиборчу програму
Посилання[ред. | ред. код]
- Сайт офіційної кампанії президентських виборів 2007 року (фр.)
- Сторінка Руаяль на офіційному сайті Національного зборів Франції (фр.)
|
