Сейсмограф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сейсмограф
Сейсмограф

Сейсмо́граф (від сейсмо… і …граф) — (рос. сейсмограф, англ. seismograph; нім. Seismograph) — прилад для автоматичного запису коливань земної поверхні, зумовлених сейсмічними хвилями (при землетрусах та сейсморозвідці).

Загальний опис[ред. | ред. код]

Складається з сейсмометра й реєструючого прилада. В електродинамічних сейсмографах (винайдені Борисом Голіциним) коливання сприймаються корпусом приладу, зміщення якого відносно інерційного елемента, пов'язаного з корпусом пружинами, перетворюється в електричні коливання. Для реєстрації об'ємних хвиль стиску в рідкому середовищі (на морі, в бурових свердловинах) застосовуються п'єзоелектричні сейсмографи.

Сейсмографи відзначаються величезною чутливістю, яка дозволяє записувати землетруси на віддалі кількох тисяч кілометрів.

Сучасні комп'ютеризовані сейсмовимірювальні системи одночасно фіксують та аналізують в реальному масштабі часу сигнали з декількох сейсмодатчиків, враховують спектри сигналів. Це забезпечило принциповий стрибок у інформативності сейсмовимірювань.

Історія[ред. | ред. код]

Репліка сейсмографу Чан Хе

Перший сейсмограф було винайдено китайським вченим Чан Хе 132 року. Прилад являв собою вазу з отворами, розташованими по ободу. При коливанні земної поверхні металеві кульки з отворів падали в підставлені посудини. За картиною тих кульок, що впали і тих, що залишилися на місці, визначали напрямок поштовху[1].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]


Посилання[ред. | ред. код]