Сейсмічність Японії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Японія — країна з високою сейсмічною активністю. Сейсмічність Японського архіпелагу пов’язана з активністю сейсмофокальних зон, що виходять на поверхню дна в Курило-Камчатському, Японському, Нанкай та Ідэу-Бонінському жолобах. Тут же спостерігається висока вулканічна активність.

Загальна характеристика[ред. | ред. код]

Усього в Японії нараховується приблизно 200 вулканів, з них близько 40 – діючі. Японські острови — важлива ланка Тихоокеанського сейсмічного поясу, на який загалом припадає 80% землетрусів світу, а на Японію — 36% землетрусів поясу, тобто майже 29% землетрусів світу.

Найпотужніші землетруси повторюються з періодичністю від 10 до 30 років. Максимальна магнітуда землетрусів — понад 8. Як правило, вони викликають цунамі, з підйомом води на березі до 10—20 м. Такі події в різних місцях Тихоокеанського узбережжя Японії траплялися у 684, 869, 887, 1096, 1099, 1351, 1498, 1611, 1703, 1707, 1854 (двічі), 1896, 1933, 1944, 1946 і 1952 роках. 1 вересня 1923 року Великий кантоський землетрус з у 7,9 балів за шкалою Ріхтера з епіцентром у затоці Сагамі, південніше Токіо, повністю зруйнував столицю Японії.

Ще одна зона з максимальною магнітудою землетрусів менше 8 приурочена до краю шельфу Японського моря і зумовлена поступово виникаючим поворотом Японії: зануренням її східного узбережжя і підйомом західного.

Всі острови, на яких розташована Японія, розбиті на блоки складною системою активних розломів, де виникають численні помірні і слабі землетруси. Так в префектурі Наґано в 19651970 щодня виникало до 600 поштовхів.

Землетруси[ред. | ред. код]

Дивіться також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]