Перейти до вмісту

Сем Вонамейкер

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сем Вонамейкер
Народився14 червня 1919(1919-06-14)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Чикаго, Іллінойс, США[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер18 грудня 1993(1993-12-18)[1][2][…] (74 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Лондон, Велика Британія[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
  • рак легень Редагувати інформацію у Вікіданих
    • ПохованняSouthwark Cathedrald Редагувати інформацію у Вікіданих
    Громадянство США Редагувати інформацію у Вікіданих
    Діяльністькіноактор, кінорежисер, актор театру, театральний режисер, телеактор Редагувати інформацію у Вікіданих
    Alma materУніверситет Вальядоліду і Університет Дрейкаd Редагувати інформацію у Вікіданих
    Роки діяльностіз 1934
    ДітиЗої Вонамейкер Редагувати інформацію у Вікіданих
    IMDbnm0910737
    Нагороди та премії
    CMNS: Сем Вонамейкер у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

    Сем Вонамейкер (англ. Samuel Wanamaker, при народженні Воттенмейкер (англ. Wattenmacker; нар. 14 червня 1919(19190614), Чикаго — пом. 18 грудня 1993, Лондон) — американський актор і кінорежисер українсько-єврейського походження.

    Життєпис

    [ред. | ред. код]

    Сем Вонамейкер народився під ім'ям Самуель Воттенмейкер у Чикаго, у 1919 році в сім'ї незаможних єврейських емігрантів з України (Миколаїва) — Мауріса та Моллі Воттенмакерів. Третя і наймолодша дитина. Він мав двох старших братів.

    Перші акторські кроки він робив на сцені літніх театрів наприкінці 1930-х років ХХ століття. У 50-х роках він уже виступав на Бродвеї. У 1943—1947 роках служив в армії.

    У фільмі 2019 року «Одного разу в … Голлівуді» (режисер Квентін Тарантіно) роль Вонамейкера виконав актор Ніколас Хеммонд.

    Дочка Сема — популярна актриса Зої Вонамейкер.

    Діяльність у CPUSA

    [ред. | ред. код]

    У 1943 році він приєднався до Комуністичної партії США (CPUSA) і був її активним діячем. У 1952 році, перебуваючи у Великій Британії та беручи участь у зйомках фільму «Mr. Denning Drives North» він дізнався, що його внесли в Голлівудський чорний список. Він публічно засудив ініціатора Джозефа Маккарті та заявив, що він залишається у Великій Британії[5].

    У новій країні наступні два десятиліття він працював актором, режисером та продюсером. Хоча згодом багато разів працював у Штатах, він не схотів повернутися на батьківщину. Помер у Лондоні 18 грудня 1993 року від раку простати.

    Перебування в Англії

    [ред. | ред. код]

    Під час перебування на островах він став великим любителем мистецтва Шекспіра, яким він залишився на все життя. Він виступав, серед інших в Меморіальному театрі Шекспіра в Стратфорді та в Новому театрі Шекспіра в Ліверпулі. У 1950-х і 1970-х роках він був продюсером і режисером театральних п'єс, поставлених у лондонських театрах, включаючи постановки в Королівському театрі Ковент-Гарден. Він також був одним із режисерів святкування дня народження Шекспіра в 1974 році. На початку 1980-х він також зарекомендував себе як оперний режисер, а його найвищим досягненням у цій галузі стала постановка «Аїди» Верді з Лучано Паваротті в Опері Сан-Франциско.

    Він був засновником «Shakespeare Globe Trust» (1970), зусилля якого призвели до реконструкції театру «Глобус» у Лондоні. Він не побачив завершення свого проєкту — театр Глобус був урочисто відкритий у присутності королеви Єлизавети II у червні 1997 року, через три роки після смерті актора. Вшанування його діяльності з реконструкції цього театру — це пам'ятна дошка, розміщена на одній із стін реконструйованого театру та «Плейхаус Сем Вонамейкер» — одна із сцен комплексу, названа його ім'ям[6]. За свій внесок у реконструкцію цього театру в 1993 році він був нагороджений орденом Британської імперії. Він також був нагороджений медаллю Бенджаміна Франкліна, висунутий Королівським товариством мистецтв[7].

    Особисте життя

    [ред. | ред. код]

    У 1940 році він одружився з канадською актрисою та радіоведучою Шарлоттою Голланд, з якою залишився одружений до смерті. У 1970 році він вступив у тісні стосунки з американською актрисою Ян Стерлінг. Він залишив після себе трьох дочок: Еббі, Джессіку та Зою (актрису)[8].

    Фільмографія

    [ред. | ред. код]
    1. 1962: «Тарас Бульба» / Taras Bulba — гетьман Філіпенко
    2. 1965: «Шпигун, що прийшов із холоду» / The Spy Who Came In from the Cold — агент Пітерс
    3. 1965: «Повітряні пригоди» / Those Magnificent Men in Their Flying Machines — Джордж Грубер
    4. 1976: «Подорож проклятих» / Voyage of the Damned — Карл Розен
    5. 1978: «Смерть на Нілі» / Death on the Nile — Рокфорд
    6. 1980: «Рядовий Бенджамін» / Private Benjamin — Тедді Бенджамін
    7. 1986: «Нечесна угода» / Raw Deal — Луїджі Петровіта
    8. 1987: «Бебі-бум» / Baby Boom — Фріц Кьортіс
    9. 1987: «Супермен 4: У пошуках миру» / Superman IV: The Quest for Peace — Девід Варфілд
    10. 1991: «Невдахи» / Pure Luck — Гайсміт

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #12961453X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    3. ↑ а б SNAC — 2010.
    4. ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2013.
    5. ↑ Sam Wanamaker 'monitored by MI5' (англ.). 31 серпня 2009.
    6. ↑ Sam Wanamaker Playhouse (англ.).
    7. ↑ Sam Wanamaker Playhouse – review (англ.). 12 січня 2014.
    8. ↑ Prywatna strona Zoë Wanamaker[недоступне посилання з жовтня 2019]

    Посилання

    [ред. | ред. код]
    • Сем Вонамейкер на сайті IMDb (англ.) Редагувати інформацію у Вікіданих
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сем_Вонамейкер&oldid=46672794