Шемет Сергій Михайлович
Сергій Михайлович Шемет | |
---|---|
![]() | |
Народився | 6 червня 1875 х. Олександрівка, Лубенський повіт, Полтавська губернія, ![]() |
Помер | 5 травня 1957 (81 рік) Мельбурн, ![]() |
Діяльність | Політик, публіцист |
Галузь | політична діяльність[1], соціальна активність[d][1] і журналістика[1] |
Alma mater | Технологічний Інститут Імператора Миколи I |
Партія | УДХП |
Конфесія | православний |
Рід | Шемети-Кежгайли |
Родичі | брати Володимир, Микола |
![]() Герб Лебідь | |
Сергій Михайлович Шемет (6 червня 1875, хутір Олександрівка, Лубенський повіт, Полтавська губернія — 5 травня 1957, Мельбурн, Австралія) — український громадський та політичний діяч, журналіст та діяч монархічного руху. Один із засновників Української Партії Хліборобів — Демократів.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/b/bf/%D0%A3%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8_%D1%83%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D1%87%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B7%27%D1%97%D0%B7%D0%B4%D1%83_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%81%D0%BE%D1%8E%D0%B7%D1%83_%D1%85%D0%BB%D1%96%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%B2-%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2%2C_%D0%A0%D0%B5%D0%B9%D1%85%D0%B5%D0%BD%D0%B0%D1%83%2C_4%E2%80%948_%D1%87%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%BD%D1%8F_1922_%D1%80.jpg/300px-thumbnail.jpg)
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/3/38/Skoropadskyj_Vanzee.jpg/300px-Skoropadskyj_Vanzee.jpg)
Походить зі старовинного шляхетського роду Шеметів-Кежгайлів. Землевласник із Полтавщини. Закінчив Технологічний інститут у Петербурзі, де очолював Українську студентську громаду.
У 1900 році заснував культурне товариство «Родина».
З 1902 року — провідний діяч Української Народної Партії.
З 1905 року видавець у Лубнах газети «Хлібороб».
У 1917 році у Лубнах був співзасновником Української Партії Хліборобів — Демократів.
У квітні 1918 року належав до ініціаторів скликання Хліборобського конгресу, на якому було проголошено Гетьманом України Павла Скоропадського. У період Гетьманату виступав за українізацію гетьманського уряду, не підтримував ідеї збройного повстання проти Павла Скоропадського.
На еміграції з 1919 року разом з В. Липинським активний у монархістському Українському Союзі Хліборобів-Державників (1920). У 1920–1925 рр. працює співредактором журналу «Хліборобська Україна» та інших гетьманських видань. Під час перебування в еміграції був особистим секретарем Гетьмана Павла Скоропадського та членом Ради Присяжних. На еміграції мешкав у Тарнові, Відні, Берліні, Парижі. Згодом жив у Австралії. Був одним із засновників Союзу українських організацій Австралії.
- В Полтаві існує провулок Братів Шеметів[2].
- В Лубнах існує вулиця Братів Шеметів.
- В Києві у Голосіївському районі є вулиця Братів Шеметів.
- Сергій Шемет. Микола Міхновський (Посмертна згадка)
- Сергій Шемет. Полковник Петро Болбочан. (Замітки до історії Запорожського Корпусу 1917—1919 рр.)
- Нація в поході (1941)[3]
- Самостійність, як нездійсненна ідея, як декларація, як державний чин (1928)
- Огляд українського хліборобського руху на еміграції в першій половині 1921 року (1921)
- До історії Української Демократично-Хліборобської партії (1920)
- В. К. Липинський при громадській роботі(1931)
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ Розпорядження голови Полтавської ОДА (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 травня 2016.
- ↑ Шемет С. (1941). Нація в поході. Архів оригіналу за 5 лютого 2017.
- Осташко Т. С. Шемет Сергій Михайлович [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 627. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Шемет Сергій // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2082. — 1000 екз.
- Енциклопедія українознавства. У 10-х т. / Гол. ред. Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989. — Т. 10. — C. 3840.
- Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2 т. — Т. 2. Від середини XVII століття до 1923 року. — К.: Либідь, 1992. — 608 с. — ISBN 5-325-00300-3.
|
![]() |
Це незавершена стаття про діяча української діаспори. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |