Сергієнко Олександр Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Сергієнко Олександр)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сергієнко.
Сергієнко Олександр Федорович
В'язничне фото Олександра Сергієнка, січень 1972 року
Народився25 червня 1932(1932-06-25)
Тьоткіно, Глушковський район, Центрально-Чорноземна область, РСФРР, СРСР
Помер23 вересня 2016(2016-09-23) (84 роки)
Київ, Україна
ПохованняБайкове кладовище
Діяльністьполітик
Alma materКиївський сільськогосподарський інститут і Київський медичний інститут
МатиМешко Оксана Яківна
Нагороди
орден «За заслуги» III ступеня

Олекса́ндр (Оле́сь) Фе́дорович Сергіє́нко (25 червня 1932(19320625), с. Тьоткіно, Глушковський район, Курська область, РРФСР — 23 вересня 2016, Київ, Україна) — український громадський і політичний діяч, шістдесятник. Політв'язень. Член Всеукраїнського товариства політичних в'язнів і репресованих. Кавалер ордена «За заслуги» (2007).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Інженер за першою вищою освітою (Київський сільгоспінститут), медик — за другою: вчився в Київському медичному інституті. У 1965 р. увійшов до оргкомітету постійно діючого диспуту з питань української мови та культури, діяльність якого була припинена репресивними методами. 28.05.1966, за спробу потрапити на міський вечір пам'яті І. Франка, разом з М. Холодним заарештований на 15 діб і, як наслідок, 1967 р. виключений з медінституту.

Працював митцем-реставратором, інженером-механіком, учителем креслення у Києві — там, де міг влаштуватися на роботу, бо за «антирадянську діяльність» йому не давали нормально працювати; в 1960-х pp. — учасник протестних акцій проти переслідувань діячів української культури.

1972 року засуджений на 7 років таборів і 3 роки заслання, перебував у Пермських таборах; 1973 року додатково засуджений на 3-річне ув'язнення у Володимирській в'язниці.

На початку 1990 рр. активно включився в національні-політичні рухи. Займався питаннями освіти, будучи депутатом Київської міської ради 1994—1998 рр.скликання, працював в комітеті з освіти. У 1994 (в 62 роки) здобув ступінь магістра державного управління і самоврядування в ІДУС (тепер НАДу при Президенті України).

З 28 жовтня 1995 р. по 22 травня 2002 р. очолював Українську Християнсько-Демократичну партію.

Могила Олександра Сергієнка, Байкове кладовище

З 2006 р. брав участь у відродженні та очолив Українську республіканську партію Лук'яненка.

З 2006 р. брав участь у створенні та очолив політсилу Українська партія.

Помер у Києві 23 вересня 2016 року. Похований 28 вересня 2016 року на Байковому кладовищі (ділянка № 33)[1].

Родина

[ред. | ред. код]

Був одружений, виховав сина та доньку.

  • Мати — дисидентка, правозахисниця Оксана Мешко (1905—1991).
  • Дядько — журналіст-публіцист, діяч ОУН—УПА Омелян Логуш (1912—1982).
  • Тітка — політична діячка, активістка ОУН Катерина Мешко (1913—1991).
  • Двоюрідний брат — науковець-економіст, громадський діяч Юрій Логуш (нар. 1945).
  • Дружина — дисидентка Звенислава Вівчар (1947—2021)[2].

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ IN MEMORIAM. Олесь Сергієнко. Історична правда. 03.10.2016. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 06.10.2016.
  2. ↑ Сергієнко Олесь (Олександр) Федорович
  3. ↑ Указ Президента України №21/2007 «Про відзначення державними нагородами України». Президент України. 2007. Архів оригіналу за 9 листопада 2019. Процитовано 7 червня 2021.
  4. ↑ Указ Президента України № 227/2010 від 23 лютого 2010 року «Про відзначення державними нагородами» [Архівовано 22 жовтня 2018 у Wayback Machine.] (в указі ім'я вказано як Олесь)

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сергієнко_Олександр_Федорович&oldid=43496409