Мешко Катерина Яківна
| Катерина Яківна Мешко | |
|---|---|
 Зліва направо: Омелян Лоґуш, Дмитро Грицай, Катерина Мешко-Лоґуш. село Будераж Рівненської області. Листопад 1943 | |
| Псевдо | «Озерська», «Верещак» |
| Народилася |
1913 с. Старі Санжари, Полтавська губернія, Російська імперія |
| Померла |
1991 Сент-Луїс, Міссурі, США |
| Національність | українка |
| Діяльність | політична діячка |
| Відома завдяки |
організатор Конференції поневолених народів Сходу Європи та Азії; Учасник Великого Збору УГВР |
| Alma mater | Московський електро-механічний інститут інженерів транспорта ім. Баумана (МЕМІІТ) |
| Посада |
керівник проводу ОУН Луганщини; керівник проводу ОУН Криму |
| Партія | ОУНР, ОУН(б) |
| Конфесія | греко-католик |
| Батько | Яків Павлович Мешко |
| Мати | Марія Петрівна Янко |
| Родичі | дядько Олександр Янко, сестра Оксана Мешко |
| У шлюбі з | Омелян Лоґуш |
| Діти | Юрій Лоґуш, Євген Лоґуш |
Катерина Яківна Мешко, псевда «Озерська», «Верещак» (1913, с. Старі Санжари, Полтавська губернія — 1991, США) — українська політична діячка, активістка ОУН, членкиня УГВР.
Біографія[ред. | ред. код]
Народилась у сім'ї українських патріотів козацького стану, Якова Мешка та Марії Янко. Старший брат матері — політичний діяч Олександр Янко, есерівський депутат Центральної Ради УНР, розстріляний НКВД у 1938 р. Батьки відійшли від хліборобства та стали купцями і підприємцями в Старих Санжарах. Батько служив на війні в обозі царської армії, демобілізований 1918 р. внаслідок більшовицького перевороту та політичних заворушень на Полтавщині. Розстріляний чекістами в рідному селі навесні 1921 р., а старший брат Євген невдовзі загинув у повстанських лавах місцевого отамана Івана Біленького. Сестра Оксана Мешко — дисидентка, багато разів арештовувана та етапована таборами за проукраїнську діяльність.
Після розгрому родини поїхала до Харкова жити й навчатися у дядька Віктора Янка, де й закінчила п'ятирічку в Основі. Опісля переїхала до сестри Оксани в Дніпропетровську, де навчалася в середній школі. На Дніпропетровщині особисто бачила ліквідацію Православної Церкви, колективізацію сіл та Голодомор. Працювала токаркою на метзаводі в Дніпропетровську, навчалася на робітфаку.
1937 р. виїхала в Москву, де закінчила електромеханічний інститут МЕМІІТ і в 1941 р. повернулася до Дніпропетровська. Була прикро вражена хаотичним відступом Червоної Армії з міста і масштабною переправкою німців через Дніпро.
Залишившись в окупації, ледь уникнула перших арештів та розстрілів ОУНівців-мельниківців та інших свідомих українців німецькими гестапівцями. Потім стала працювати в обласній управі, а згодом вступила в бандерівську ОУН(б), яка діяла підпільно на строго конспіративних засадах. 1942 р. переїхала в Ворошиловград, де очолила обласний провід ОУН, одночасно заступаючи референта пропаганди крайового проводу Південно-Східних земель Омеляна Лоґуша, з яким згодом одружилася. Опісля була провідницею ОУН Криму. У 1943 разом з О. Лоґушем перебралася на Волинь, працювала в крайовому проводі. У листопаді 1943 організувала Першу конференцію поневолених народів Східної Європи та Азії в селі Будераж Здолбунівського району на Рівненщині.
Учасниця Великого Збору УГВР (11—15 липня 1944 р.). У 1944 р. на доручення Проводу УГВР перебралась з чоловіком за кордон в Європу. 1949 р. переїхала з ним в США, де вдвох брали участь у діяльності Закордонного Представництва УГВР (ЗДПУГВР). Внаслідок виникнення розбіжностей поглядів у середовищах УГВР та ОУН(б) щодо подальшого розвитку визвольних змагань, відійшла з чоловіком від активної участі в еміграційній українській політиці.
Померла в 1991 р. в місті Сент-Луїсі, США, де проживала з молодшим сином Євгеном, який від 2007 р. є дияконом УГКЦ.
Родина[ред. | ред. код]
Небога Олександра Петровича Янка, сестра дисидентки Оксани Мешко. Дружина Омеляна Лоґуша — діяча ОУН. Матір Юрія та Євгена Лоґушів.
Література[ред. | ред. код]
- Содоль П. Українська Повстанча Армія 1943-49. Довідник. — Нью-Йорк : Пролог, 1994.
- Володимир Проценко. Повстанчий Крим. — Севастополь, „Просвіта”, 2008 р. — [Архівовано 20 листопада 2018 у Wayback Machine.] ISBN 978-966-435-231-1
Посилання[ред. | ред. код]
- Дополнение к Квазиэнциклопедии [Архівовано 6 березня 2012 у Wayback Machine.]
- КВАЗІЕНЦИКЛОПЕДІЯ ОУН-УПА[недоступне посилання з жовтня 2019]
- Петро Дужий. Роман Шухевич — Політик, Воїн, Громадянин
| |||||||||||||||||||||||||||||||
