Серджіу Челібідаке

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Серджіу Челібідаке, 1984 рік

Серджіу Челібідаке (рум. Sergiu Celibidache; 28 червня 1912 - 14 серпня 1996) - німецький диригент румунського походження.

Біографія[ред.ред. код]

Челібідаке народився в містечку Роман в Румунії. Почав заняття музикою з фортепіано, потім здобув музичну, філософський та математичну освіту в Бухаресті, а пізніше - у Парижі. Дуже великий вплив на його життя зробило знайомство з Мартіном Штайнке, що сповідував буддизм.

Кар'єра[ред.ред. код]

Навчався в Берлінської вищій школі музики у Вальтера Гмайндля (диригування), Хуго Дістлера (контрапункт) і Хайнца Тіссена (композиція). В 1945-1946 роках очолював Симфонічний оркестр Берлінського радіо. Одночасно 29 серпня 1945 року дебютував з Берлінським філармонічним оркестром і надалі, до 1952 р. виконував обов'язки його головного диригента. Згодом працював з оркестрами Стокгольмського, Штутгартського і Парижського радіо. У 1970 році був нагороджений датською премію Леоні Соннінг. У період з 1979 року і до самої смерті Челібідаке був музичним керівником Мюнхенського філармонічного оркестру. Він регулярно викладав в Університеті Майнца в Німеччині, а також, в 1984 році, в Кертісовському інституті музики в Філадельфії. Протягом всього свого життя Челібідаке надавав величезного значення викладацькій діяльності, і часто його курси були безкоштовними для всіх бажаючих.

Челібідаке помер у 1996 році у віці 84 років в Ля Невіль-сюр-Ессона, в окрузі Пітівьє поблизу Парижу.

Творчість[ред.ред. код]

Підхід Челібідаке до музики найчастіше характеризується не стільки його діями, скільки його бездіяльністю. Наприклад, широко обговорювалося «небажання» Челібідаке робити звукозаписи, при тому що на більшості його концертів записи все ж таки вироблялися, а багато хто з них за згодою членів його сім'ї були випущені після його смерті на найбільших лейблах, таких як EMI та Deutsche Grammophon. Тим не менше Челібідаке приділяв мало уваги цим записам, розглядаючи їх лише як побічні продукти своїх виступів з оркестром.

Замість цього Челібідаке концентрувався на створенні на кожному концерті оптимальних умов для того, що він називав «трансцендентним досвідом». Деякі аспекти дзен-буддизму, такі як «кожна зустріч єдина», справили на нього дуже сильний вплив. Він вважав вкрай малоймовірним виникнення музичного досвіду при прослуховуванні записів і з цієї причини уникав їх.

Челібідаке був відомий тривалим репетиційний процес з оркестрами. Дуже часто згадується така риса його концертів, як більш повільний темп, ніж той, що вважається нормою, а у швидких пасажах його темпи, найчастіше, були швидше, ніж очікувані. Примітними є зроблені ним у Мюнхені записи Л. ван Бетховена, Й. Брамса, А. Брукнера, Р.Шумана, Й. С. Баха, Г. Форе.

Посилання[ред.ред. код]