Габрієль Форе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Габріель Форе
Основна інформація
Дата народження 12 травня 1845(1845-05-12)
Місце народження Пам'є, Франція
Дата смерті 4 листопада 1924(1924-11-04) (79 років)
Місце смерті Париж, Франція
Країна Франція Франція
Національність француз
Професія композитор, педагог

Ґабріель Урбен Форе (фр. Gabriel Urbain Fauré, 12 травня 1845 — 4 листопада 1924) — французький композитор та педагог.

Народився в Пам'є в сім'ї шкільного учителя. У дев'ятирічному віці вступив вчитися до школи при Інституті церковної музики, очолюваному Луї Нідермейєром, в якому готували органістів і хормейстерів для потреб католицької церкви; серед вчителів Форі в цьому навчальному закладі був Каміль Сен-Санс. Пізніше Форе деякий час викладав там же.

В 1870 році з початком Франко-прусської війни Форе був покликаний в армію і брав участь в обороні Парижа. Потім разом з Інститутом церковної музики (Школою Нідермейера) Форе поїхав в Швейцарію. Повернувшись після придушення Паризької комуни, Форе зайняв посаду помічника органіста і хормейстера в церкві Сен-Сюльпіс, а в 1874 році перейшов на роботу в церква святої Магдалини, де був помічником Сен-Санса; в 1877 році Сен-Санс вийшов у відставку, і Форе зайняв місце хормейстера в цьому знаменитому паризькому соборі.

Після кількарічного невдалого роману з Маріанною Віардо Форі в 1883 одружився на Марі Фремо, дочці скульптора Е. Фремо. У них народилося двоє синів, з яких старший, Емманюель, став відомим фахівцем з біології моря, а молодший, Філіп — відомим письменником.

В 1898 Форе відвідав Лондон, де диригував своєю музикою до п'єси М. Метерлінка Пеллеас і Мелісанда у виставі, поставленій Форбс-Робертсоном. В 1896 Форе став професором композиції в Паризькій консерваторії (після Ж. Массне), а в 1905 — її директором. Серед учнів Г.Форе - Моріс Равель, Л. Обер, Ф. Шмітт, Ш. Кьоклен, Ж. Роже-Дюкас, Дж. Енеску, Н. Буланже.

Під кінець життя Форе втратив слух; він пішов з посади директора в 1920 і жив на скромну пенсію, присвятивши себе виключно композиції.

Творчість[ред.ред. код]

Творча спадщина Форе включає:

опери

  • «Прометей» (Prométhée, опера в трьох діях: Tragédie lyrique, fp. 1900)
  • «Пенелопа» (Pénélope, опера в трьох діях: Poème lyrique, fp. 1913)

для оркестру

  • сюїта «Маски і Бергамаски», Op. 112;
  • сюїта «Пеллеас і Мелізанда», Op. 80
  • Балада для фортепіано з оркестром, Op.19
  • Фантазія для фортепіано з оркестром Op.111,

для хору

  • Cantique de Jean Racine, Op. 11 (1865)
  • Les Djinns, Op. 12 (1875) — na podstawie wiersza Victora Hugo
  • La Naissance de Vénus, Op. 29
  • Реквієм d-moll, Op. 48 (1877, оркестрований в 1899)
  • Ave verum corpus, Op. 65 No. 1
  • Ave Maria, Op. 67

камерні твори

  • 2 фортепіанних квартети, Op. 15 і 45
  • Тріо для скрипки, віолончелі та фортепіано,
  • твори для скрипки і фортепіано (2 сонати, Елегія, Серенада, Романс),

фортепіанні твори

  • 13 ноктюрнів,
  • 6 прелюдій,
  • 13 Баркарола,
  • 6 експромтів,
  • 4 вальси-каприси.

вокальна музика

  • романси на вірші відомих французьких поетів (П. Верлен, Т. Готьє, В. Гюго, Ш. Л. де Ліль, В. де Ліль-Адан).

Див. також[ред.ред. код]

  • 8685 Форе — астероїд, названий на честь композитора[1].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3

Посилання[ред.ред. код]