Середній Урал

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Середній Урал, найбільш знижена частина Уралу, між 56 і 59° півн. ш. Висоти 250—500 м, на півночі до 994 м (гора Середній Басєг).

Складений головним чином гнейсами, амфіболітами, кварцитами, вапняками і пісковиками. Характерні сильно згладжені пагорби і ували, на західному схилі розвинений карст.

Річки належать сточищу Волги (Чусова, Уфа) і Обі (Тагіл, Пішма, Ісеть). Багато озер (особливо на сході) — Таватуй, Ісетське , Шарташ.

Переважають хвойні (ялина, ялиця, сосна) і березово-осикові ліси.

Багатий на корисні копалини.

Джерела[ред. | ред. код]