Серце Карла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Серце Карла
Cor Caroli 2011-03-01.jpeg
Фото зорі 1 березня 2011 року


Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір'я Гончих Псів
Пряме піднесення 12г 56х  1,69с
Схилення +38° 19′  5,9″
Видима величина (V) 2,89[1]
Характеристики
Спектральний клас A0VpSiEu
показник кольору U−B -0,32
яскравість B 2,810±0,003[2]
показник кольору B−V -0,115±0,007[2]
яскравість V 2,874±0,004[2]
Тип змінності α2 CVn (прототип)
Дані фотометрії Стрьомґрена
колір b−y -0,06
індекс m1 0,19
індекс c1 0,63
індекс Hβ 2,78[1]
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість 2,820[2]
Мінімальна яскравість 2,900[2]
Період фотометричної
змінності зорі
5,47[2] доби
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) км/сек
Власний рух (μ) за пр. піднес.: -233,43± 1,01[2] мас/рік

за схиленням: 54,98± 0,78[2] мас/рік

Паралакс (π) 29,60 ± 1,04[2] мас
Відстань 110,19 світлових років
33,78 парсек
Подробиці
Маса M
Інші позначення
Хара, α2 CVn, 12 CVn

HD 112413, HIP 63125, HR 4915, BD+39 2580,

Renson 32650
Посилання
SIMBADдані для HD112413

Серце Карла (Хара, α2 Гончих Псів, HD 112413) — найяскравіша зоря сузір'я Гончих Псів (приблизно 2,9m), змінна, хімічно пекулярна, подвійна зоря спектрального класу A0.[1] Перебуває на відстані близько 110 світлових років від Сонця.[2]

Історія назви[ред. | ред. код]

Спочатку назва Серце Карла було запропоновано в 1660 Чарльзом Скарборо в якості назви сузір'я, що включало єдину зірку α Гончих Псів. Повна назва була Cor Caroli Regis Martiris (Серце Карла, Короля Мученика), а сузір'я було присвячено Карлу I, страченому Кромвелем в 1649 році, батькові правлячого короля Карла II, при дворі якого й перебував Чарльз Скарборо. В атласах XVIII століття і пізніше в назві фіксується помилкова назва — Серце Карла II. Сузір'я проіснувало аж до кінця XIX століття. Після скасування сузір'я назва закріпилася за зіркою α Гончих Псів.

Для зорі також використовувались назви Астеріон або Хара — імена міфологічних собак Аркада.

Фізичні характеристики[ред. | ред. код]

Телескоп Гіппаркос зареєстрував фотометричну змінність зорі з періодом 5,47 доби в межах від Hmin= 2,90 до Hmax= 2,82[2].

Пекулярний хімічний склад[ред. | ред. код]

Зоряна атмосфера HD112413 має підвищений вміст Eu[1].

Магнітне поле[ред. | ред. код]

Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу наявних ліній металів становить 1531,3± 500,8 Гаус.[3]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в г Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
  2. а б в г д е ж и к л м ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
  3. Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631

Інтернет-ресурси[ред. | ред. код]