Серце виказало

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Серце виказало»
The Tell-Tale Heart
The Pioneer Poe 1843 cover 2.jpg
The Pioneer, Vol. I, No. I, Drew and Scammell, Philadelphia, January, 1843
Жанр horror short story[d] і готична література[d]
Автор Едгар Аллан По
Мова англійська
Написано 1842
Опубліковано 1843
Видавництво Джеймс Расселл Ловелл[d]
Окреме видання Q51627564?, Q61456818? і Q61456815?
Переклад Віктор Шовкун [1]

Цей твір у Вікісховищі?

«Се́рце ви́казало» (англ. The Tell-Tale Heart) — оповідання Едгара Аллана По, опубліковане в 1843 році в журналі «The Pioneer».

«Серце виказало» — одне з найвідоміших оповідань Едгара По, історія визнається класикою готичного жанру[2]. Це аналіз свідомості людини, що страждає від відчуття провини.

Історія розповідається чоловіком, імені якого читачеві не повідомляється. Цей чоловік вбив старого, який жив з ним під одним дахом. Оповідач наполягає на своїй осудності, пояснюючи вбивство тим, що у старого було «око грифа» з більмом, яке приводило вбивцю до сказу. У своїй сповіді вбивця детально викладає шлях, який він пройшов до скоєння злочину і потім до власного викриття.

Сюжет[ред. | ред. код]

В оповіданні розповідь ведеться від особи безіменного оповідача. Оповідач стверджує, що він сповна розуму, але страждає від хвороби, яка викликає загострення почуттів, особливо у нього загострений слух. Він чув усе, що відбувалося на небі і на землі, і навіть у пеклі.

Старий, з яким він живе, має бліде мертвенно-блакитне око, затягнуте плівкою, яке, як заявив оповідач, приводило його до сказу. Оповідач задумує вбивство, хоча заявляє, що він любить старого, ніколи не бажав його багатств і ненавидить тільки око.

Вбивця протягом тижня в один і той же час, годинами пробираючись в кімнату старого, відчиняв до неї двері й дивився на сплячого. На восьму ніч старий прокинувся від різкого звуку і нажахався, проте через деякий час заспокоївся і знову ліг. Вбивця відчинив трохи ліхтар, і тонкий промінь світла впав прямо на сліпе око старого; раптом засувка ліхтаря клацнула, і оповідач почув частий стукіт серця стривоженої жертви, який ставав все голоснішим і голоснішим. Злякавшись, що цей звук приверне увагу сусіда, вбивця з криком накинувся на старого; той встиг один раз скрикнути, але оповідач «стягнув його на підлогу і придавив важким ліжком».

Оповідач розчленував тіло і приховав частини під мостинами, переконавшись, що не залишилося жодних слідів злочину. Однак сусід почув крик і викликав поліцейських. Вбивця поводився спокійно: сказав, що сам скрикнув уві сні, а старий виїхав з міста. Поліція бачить, що гроші не чіпали, і не знаходить жодних слідів насильства. Їхні підозри розсіяні. Вбивця приніс у кімнату стільці й запропонував поліцейським відпочити від трудів.

Свій стілець оповідач поставив на те саме місце, де покоївся труп його жертви. У той час як він почувався дедалі впевненіше, оповідач почав чути слабкий шум, який підсилювався. Він дійшов висновку, що це б'ється серце старого під мостинами. Стук все наростав і був такий виразний і гучний, що вбивця був упевнений, що поліцейські не можуть його не чути. Намагаючись відвернути їх і заглушити звук, він став говорити голосніше, потім кричати, сипати прокльонами, стукати стільцем, але нічого не допомагало: стукіт серця-викривача не вдавалося перекричати.

Будучи впевненим, що поліцейські про все здогадалися і вдають, що нічого не чують, знущаючись над ним, оповідач втратив контроль, зізнався у вбивстві старого і сказав їм, щоб відірвали мостини, де сховане тіло.

Публікації оповідання[ред. | ред. код]

Ілюстрація Гаррі Кларка, 1919

Спочатку Едгар По відправив рукопис редактору The Boston Miscellany Генрі Такерману, але той повернув рукопис автору, побажавши отримати від нього «що-небудь більш спокійне»[3].

Вперше новела «Серце виказало» була надрукована 1 січня 1843 в першому номері бостонського літературного щомісячника The Pioneer, редагований письменником Джеймсом Расселом Лоуеллом. Гонорар Едгара По за першу публікацію новели склав всього 10 доларів[4].

Остання прижиттєва публікація з'явилася в журналі Broadway Journal 23 серпня 1845. Трохи пізніше, 27 серпня, текст розповіді за цим виданням був передрукований в газеті Spirit of the Time (Філадельфія).

У 1857 році Шарль Бодлер включив французький переклад новели до збірки «Nouvelles Histoires extraordinaires».

Відображення в масовій культурі[ред. | ред. код]

  • Американська група Tourniquet, яка грає християнський метал, включила композицію «The Tell-Tale Heart», текст якої заснований на новелі По, в альбом Crawl to China (1997).
  • У комп'ютерній грі The Dark Eye (1995), сюжет якої заснований на творчості Едгара По, можна пройти шлях персонажів оповідання «Серце виказало», граючи за Старого або за Вбивцю.
  • Оповідання «Серце виказало» — один з найбільш екранізованих творів Едгара По: згідно з базою IMDb («Інтернет-база кінофільмів»), сюжет «Серце виказало» був використаний більш ніж в 40 кіно-, теле- і відеофільмах.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Е. А. По. Чорний кіт: Оповідання. К.: Дніпро, 2001. 368 с.
  2. Fisher, Benjamin Franklin. Poe and the Gothic Tradition//The Cambridge Companion to Edgar Allan Poe / Kevin J. Hayes. — Cambridge: Cambridge University Press, 2002. — P. 72—91. — ISBN 0521797276.
  3. Осипова Э. Ф. Загадки Эдгара По. Исследования и комментарии. — С-Пб.: Филологический факультет СПбГУ, 2004. — 75 с. — ISBN 5-8465-0207-5.
  4. Silverman, Kenneth. Edgar A. Poe: Mournful and Never-ending Remembrance. New York: Harper Perennial, 1991. ISBN 0-06-092331-8, p. 201.
  5. Richmond Ray. The Simpsons: A Complete Guide to our Favorite Family. — Harper Collins Publishers, 1997. — P. 24. — ISBN 0-00-638898-1.