Сивілла Левічарофф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сивілла Левічарофф
нім. Sibylle Lewitscharoff
Народилася16 квітня 1954(1954-04-16)[1][2][…]
Штутгарт, ФРН
Померла13 травня 2023(2023-05-13)[4] (69 років)
Берлін, Німеччина[5]
·розсіяний склероз
Країна Німеччина
Діяльністьдраматургиня, письменниця, письменниця-романістка
Alma materВільний університет Берліна
Мова творівнімецька
Роки активностіз 1994
Жанрп'єса
Magnum opusQ17122688?, Q17122273? і Blumenbergd
ЧленствоPEN Centre Germanyd, Берлінська академія мистецтв, Академія мистецтва НДРd, Німецька академія мови і поезії і Баварська академія витончених мистецтв
Нагороди
CMNS: Сивілла Левічарофф у Вікісховищі

Сивілла Левічарофф (нім. Sibylle Lewitscharoff; 16 квітня 1954, Штутгарт — 13 травня 2023, Берлін) — німецька письменниця та драматургиня болгарського походження.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася в Штутгарті. Батько емігрував в Німеччину з Болгарії під час Другої світової війни. Мати — німкеня. Коли їй було 9 років, батько вчинив самогубство. Це мало вплив на життя та творчість Сивілли Левіачарофф.

За освітою теологиня (Вільний університет Берліна(. Після закінчення університету певний час працювала бухгалтеркою в рекламному агенстві. Проживала в Буенос-Айресі та в Парижі, до Берліна повернулася в 2000 році.

Творчу діяльність розпочинала як авторка радіопостановок. Перші друковані твори з'явилися в 1994 році. Популярності письменниці приніс роман «Понг» (1998), за який отримала першу свою літературну премію імені Інгеборг Бахман.

Крім письменницької, займається викладацькою діяльністю. Сивілла Левіачарофф є членкинею ПЕН-Центру Німеччини, Німецької академії мови і поезії, Баварської академії витончених мистецтв та Берлінської академії мистецтв.

Одружена з художником Фрідріхом Мекшепером, проживає в Берліні.

Творча діяльність

[ред. | ред. код]

Левіачарофф відома в Німеччині як авторка романів: «Монтгомері», «Consummatus», «Апостол», «Блюмберг».

Романи отримали високу оцінку не лише за ідейний зміст, але і за дотепну, іронічну мову. Її твори розкривають важливі питання людства з гумором і глибокодумністю. Експерт з німецької літератури Ульріке Ведер вважає, що творчість Левіачарофф має всі характерні риси магічного реалізму.

У 2012 році створила драму «Перед судом», прем'єра якої відбулася в травні цього ж року в Національному театрі Мангейма. За поєднання в творах повсякденної реальності, фантазії та лінгвістичну винахідливість Левіачарофф присуджено в 2013 році найпрестижнішу літературну премію Німеччини — премію Бюхнера, якою також нагороджені Гюнтер Грасс, Генріх Белль, Фрідріх Дюрренматт і Ельфріде Єлінек.

У 2014 році вперше звернулася до детективного жанру. Роман отримав назву «Killmousky» на честь чорного кота, який одного вечора прибув до будинку Річарда Елвагнера, колишнього поліцейського, що є відправною точкою сюжету.

Твори Сивілли Левіачарофф перекладені французькою, англійською, іспанською, турецькою, словенською мовами. Українською мовою на даний час перекладів не мають.

Художні твори

[ред. | ред. код]

Романи

[ред. | ред. код]
  • «36 Gerechte». 1994 р.
  • «Понг», 1998 р. (фр. пер. 2000, тур. пер. 2003, англ. пер. 2013)
  • «Монтгомері», 2003 р.
  • «Consummatus» , 2006 р.
  • «Апостол», 2009 р. (ісп. пер. 2010)
  • «Блюменберг», 2011 р. (ісп. и словен. пер. 2013)
  • «Killmousky», 2014 р.

Драми

[ред. | ред. код]

«Перед судом», 2012 р.

Есе

[ред. | ред. код]

«Письменник як дитина», 2009 р.

Відзнаки

[ред. | ред. код]
  • Премія Марії-Луізи Кашниць (2008);
  • Берлінська літературна премія (2010);
  • Премія Лейпцигського книжкового ярмарку (2010);
  • Премія Кляйста, премія Рікарда Хуха (2011);
  • Премія Георга Бюхнера (2013);
  • Премія Вільгельма Раабе (2013);
  • Стипендія Німецької академії в Римі (Вілла Массімо, 2013).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #120360721 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Берлінська академія мистецтв — 1696.
  3. ↑ FemBio database
  4. ↑ https://www.tagesschau.de/inland/autorin-lewitscharoff-gestorben-100.html
  5. ↑ https://oe1.orf.at/artikel/702853/Sibylle-Lewitscharoff-1954-2023

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сивілла_Левічарофф&oldid=42392783