Генріх Белль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Генріх Теодор Белль
Heinrich Böll
Heinrich boell.jpg
Дата народження 21 грудня 1917(1917-12-21)
Місце народження Кельн, Німецька імперія
Дата смерті 16 липня 1985(1985-07-16) (67 років)
Місце смерті Ланґенбройх, Західна Німеччина
Громадянство Flag of Germany.svg ФРН
Alma mater Кельнський університет
Мова творів німецька мова[1]
Рід діяльності прозаїк, новеліст
Дружина Annemarie Böll[d]
Нагороди Нобелівська премія з літератури, Премія Георга Бюхнера, Medal of Gratitude[d][2] і Carl-von-Ossietzky-Medaille[d]
Премії Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з літератури (1972)
Автограф: Автограф
Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі
Nobel prize medal.svg

Ге́нріх Теодо́р Белль, Генріх Теодор Бьолль[3] (нім. Heinrich Böll, *21 грудня 1917, Кельн — †16 липня 1985, Ланґенбройх) — німецький письменник.

Автор антинацистських та соціально-критичних романів «Де ти був, Адаме?» (1951), «Більярд о пів на десяту» (1959), «Очима клоуна» (1963), «Груповий портрет з дамою» (1971), що вирізняються глибиною психологічного аналізу, гостротою етичної проблематики та гуманізмом. Оповідання, автобіографічна повість «Що станеться з хлопчиком…» (1981), театральні, телевізійні, та радіоп'єси, літературна критика. Нобелівська премія (1972).

Біографія[ред.ред. код]

Генріх Теодор Белль, німецький прозаїк і новеліст народився 21 грудня 1917 р. в Кельні, одному з найбільших міст Рейнської долини, у багатодітній родині майстра з виготовлення художніх виробів з дерева Віктора Белля й Марі (Германнс) Белль. Предки Белля по батьковій лінії втекли з Англії при Генріхові VIII: як і всі католики, вони піддавалися гонінням з боку англіканської церкви. Предки по материній лінії були селянами і пивоварами з Рейнської долини.

Генріх Белль, 1981

Він почав писати вірші й оповідання з раннього дитинства, Генріх виявився одним з небагатьох учнів у класі, які не вступили Гітлер'югенд. Проте через рік після закінчення школи юнак був притягнутий до примусових трудових робіт, а в 1939 р. покликаний на військову службу. Служив Белль капралом на Східному й Західному фронтах, кілька разів був поранений і зрештою в 1945 р. потрапив у полон до американців, після чого просидів кілька місяців у таборі для військовополонених на півдні Франції.

Після повернення у своє рідне місто, Белль недовгий час навчався в Кельнському університеті, потім працював у майстерні батька, потім у міському бюро демографічної статистики й при цьому не переставав писати.

Нобелівську премію Белль отримав у 1972 році «за творчість, у якій сполучається широке охоплення дійсності з високим мистецтвом створення характерів і яка стала вагомим внеском у відродження німецької літератури».

У 1942 році Белль одружився з Анною Марі Чех, яка народила йому двох синів. Разом із дружиною Белль перекладав твори на німецьку мову таких американських письменників, як Бернард Маламуд і Селінджер.

На той час, коли Белль одержав Нобелівську премію, його книги стали широко відомі не тільки в Західній, але й у Східній Німеччині і навіть у Радянському Союзі, де було розпродано кілька мільйонів екземплярів його творів. Разом з тим Белль зіграв помітну роль у діяльності Пен-клубу, міжнародної письменницької організації, за допомогою якої він надавав підтримку письменникам, що піддавалися утискам у країнах комуністичного режиму. Після того як Олександр Солженіцин в 1974 р. був висланий з Радянського Союзу, він до від'їзду в Парижі жив у Белля.

Помер Белль у віці 67 років, перебуваючи під Бонном, у гостях в одного зі своїх синів 16 липня 1985 р.

Творчість[ред.ред. код]

Ранні оповідання Белля за характером схожі з оповіданнями багатьох німецьких авторів кінця 1940-х років; вони являють собою поверхові, нещадно реалістичні портрети «маленьких людей», що живуть у руїнах розбомблених міст.

У 1949 році вийшла у світ й одержала позитивний відгук критики перша повість Белля «Поїзд точно за розкладом». Це історія про молодого солдата, якого чекає повернення на фронт і швидка смерть. "Поїзд прийшов вчасно — це перший твір Белля із серії книг, у яких описується безглуздість війни й труднощі післявоєнних років; так і «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» (1950), «Де ти був, Адаме?»(1951) і «Хліб ранніх років»(1955). Всі ці книги звучать палкими обвинуваченнями жахам і хаосу війни. Авторська манера Белля, що писав просто і ясно, була орієнтована на відродження німецької мови після пихатого стилю нацистського режиму.

Відійшовши у своєму першому романі «Більярд о пів на десяту» (нім."Billiard um halbzehn" 1959) від манери «літератури руїн» (Trummer literatur), Белль розповідає про сім'ю відомих кельнських архітекторів. Хоча дія роману обмежена всього одним днем, завдяки ремінісценціям і відступам у романі розповідається про три покоління — панорама роману охоплює період від останніх років правління кайзера Вільгельма до процвітаючої «нової» Німеччини 1950-х рр. «Більярд о пів на десяту» значно відрізняється від більше ранніх творів Белля — і не тільки масштабом подачі матеріалу, але й формальною ускладненістю. «Ця книга, — писав німецький критик Генрі Плард, — доставляє величезну розраду читачеві, тому що показує цілющість людської любові».

У 1960-тих рр. твори Белля стають композиційно ще складнішими. Дія повісті «Очима клоуна» («Ansichten eines Clowns», 1963) відбувається також протягом одного дня; у центрі оповідання перебуває парубок, який говорить по телефону й від імені якого ведеться оповідання; герой воліє грати роль блазня, аби тільки не підкоритися лицемірству післявоєнного суспільства. «Тут ми знову зіштовхуємося з головними темами Белля: нацистське минуле представників нової влади й роль католицької церкви в післявоєнній Німеччині», — писав німецький критик Дітер Геніке.

Темою «Самовільної відлучки» («Entfernung von der Truppe», 1964) і «Кінця одного відрядження» («Das Ende einer Dienstfahrt», 1966) також є протидія офіційній владі. Більш об'ємний і набагато більше складний, порівняно з попередніми творами, роман «Груповий портрет з дамою» («Gruppenbild mit Dame», 1971) написаний у формі репортажу, що складається з інтерв'ю й документів про Лені Пфейффер, завдяки чому розкриваються долі ще шістдесяти людей. «Простежуючи протягом півстоліття німецької історії життя Лені Пфейффер, — писав американський критик Ричард Локк, Белль створив роман, що оспівує загальнолюдські цінності».

«Груповий портрет з дамою» був згаданий під час присудження Беллю Нобелівської премії (1972), отриманої письменником «за творчість, у якій сполучається широке охоплення дійсності з високим мистецтвом створення характерів і яке стало вагомим внеском у відродження німецької літератури». «Це відродження, — сказав у своїй промові представник Шведської академії Карл Раґнар Ґіров, — порівняне з воскресінням повсталої з попелу культури, яка, здавалося, була приречена на повну загибель, проте, на нашу загальну радість і користь, дала нові паростки».

У тому ж році, коли Белль надав допомогу Солженіцину, він написав публіцистичну повість «Зганьблена честь Катаріни Блюм» («Die verlorene Ehre der Katharina Blum»), у якій виступив з різкою критикою продажної журналістики. Це оповідання про несправедливо обвинувачену жінку, яка зрештою вбиває репортера, що оббрехав її. В 1972 році, коли преса була переповнена матеріалами про терористичну групу Баадера Мейнхоф, Белль пише роман «Під конвоєм турботи» («Fursorgliche Blagerung». 1979), у якому описуються руйнівні соціальні наслідки, що виникають через необхідність підсилювати засоби безпеки під час масового насильства. Спогади про ранню юність у Кельні «Що станеться із хлопчиком, або Яка-небудь справа по книжковій частині» («Was soll aus dem Jungen bloss werden? oder: Irgend was mit Bochern») вийшли у 1981 р.

У рік смерті Белля (1985) був виданий найперший роман письменника «Солдатська спадщина» («Das Vermachtnis»), який був написаний в 1947, однак публікувався вперше. «Солдатська спадщина» оповідає про криваві події, що відбувалися під час війни в районі Атлантики й Східного фронту. Попри те, що в романі відчувається деякий надрив, відзначає американський письменник Вільям Бойд, «Солдатська спадщина» є добутком зрілим і досить значним: «від нього віє вистражданими ясністю й мудрістю».

Його іменем названо Фонд Гайнріха Белля у Німеччині.

Система хронотопів в романах Генріха Белля[ред.ред. код]

  • хронотоп "національного минулого". В романах Белля фігурує хронотоп "національного минулого" (спадковості). Це не тема, а саме цілий світ, влаштований особливим чином і існує в свідомості героїв - "віртуальний" хронотоп, що служить для них своєрідною системою координат. Одним з атрибутів буйволів в романі "Більярд о-пів на десяту" є показний релігійний шовінізм, атрибут їх гордості та самоствердження (це також зв'язок із минулим). Яскраво простежується саме зовнішня сторона, своєрідний культ, виставлення напоказ, що неприйнятно для християнства, як такого, особливо очима агнців та пастирів. Не менш цікавий мотив - священні співи двох світів, свого роду маркери. Вони неодноразово згадуються у романі та лише в словах Йоганни прямо протиставляються: «Я – святая, и моя душа скорбит, мой сын Отто Фемель пал <…> он принял “причастие буйвола” <…> они вместе с монахами, державшими в руках факелы, отпраздновали наступление новой эры <…> настоятель был поражен тем, что Роберт не захотел участвовать в церемонии <…> на холме зазвучали голоса, которые так прекрасно умели петь “rorate coeli”, но теперь они пели есню, которую, я надеюсь, никогда не запоет мой внук: «Дрожат дряхлые кости»; ну как, твои кости еще не дрожат, старик?» (146 – 147). Ці латинські співи виконуються в Попільну Середу, яка в католиків знаменує початок Великого Посту; "его начало по-русски звучит так: «Кропите, небеса, свыше, и облака да проливают правду» – здесь выражено представление об очищении и истине, подлинности[4], каковое является «своим» для мира агнцев и пастырей[5]. Інша пісня - войовнича пісня нацистів; в тексті роману цитується доволі часто, стаючи своєрідним заклинанням буйволів. Окрім священних пісень, є також і священні імена. Святі сили вибирають Гельдерліна, а темні - Гінденбурга (показове співзвучання ще більше загострює протиставлення світів). Гельдерлін - поет-романтик, ім'я якого є втіленням культури за вузьконаціональними межами, "искреннее богоискательство"[6]. За ім'ям Гінденбурга криються інші поняття - "нація", "війна".

Твори[ред.ред. код]

Романи[ред.ред. код]

  • Де ти був, Адаме? (Wo warst du, Adam?, 1951)
  • І не промовив жодного слова… (Und sagte kein einziges Wort, 1953)
  • Дім без господаря (Haus ohne Hüter, 1953)
  • Більярд о пів на десяту (Billard um halbzehn, 1959)
  • Груповий портрет з дамою (Gruppenbild mit Dame, 1971)
  • Дбайлива облога (Fürsorgliche Belagerung, 1979)
  • Солдатська спадщина (Das Vermächtnis, 1985)

Повісті[ред.ред. код]

  • Поїзд точно за розкладом (Der Zug war pünktlich, 1949)
  • Хліб ранніх років (Das Brot der frühen Jahre, 1955)
  • Очима клоуна (Ansichten eines Clowns, 1963)
  • Втрачена честь Катаріни Блум (Die verlorene Ehre der Katharina Blum,

1974)

  • Що станеться із хлопчиком, або Яка-небудь справа по книжковій частині

(Was soll aus dem Jungen bloss werden? oder: Irgend was mit Büchern, 1981)

Оповідання[ред.ред. код]

  • Подорожній, коли ти прийдеш у Спа… (Wanderer, kommst du nach Spa, 1950)
  • Самовільна відлучка (Entfernung von der Truppe, 1964)
  • Кінець одного відрядження (Das Ende einer Dienstfahrt, 1966)
  • Анекдот про зниження трудової моралі. (Anekdote zur Senkung der Arbeitsmoral, 1963)

Різне[ред.ред. код]

  • Ірландський щоденник (Irisches Tagebuch)

Див. також[ред.ред. код]

  • 7873 Белль — астероїд, названий на честь письменника[7].

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://data.bnf.fr/ark:/12148/cb11892651k
  2. http://www.stadt-koeln.de/politik-und-verwaltung/presse/polnische-dankbarkeitsmedaille-fuer-heinrich-boell
  3. Генріх Бьолль. Він розвозив пиво // Всесвіт. - 1994. - С.71-75.
  4. Вирина Г.Л., Липинская А.А. Система хронотопов в романах Г.Белля. aseminar.narod.ru. 
  5. Вирина Г.Л., Липинская А.А. Система хронотопов в романах Г.Белля. aseminar.narod.ru. Процитовано 2016-05-24. 
  6. Вирина Г.Л., Липинская А.А. Система хронотопов в романах Г.Белля. aseminar.narod.ru. Процитовано 2016-05-24. 
  7. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]