Сигма Оріона
| Дані дослідження Епоха J2000 | |
|---|---|
| Сузір'я | Оріон |
| Пряме піднесення | 05г 38х 44.80с[1] |
| Схилення | -2° 36′ 00.0″[1] |
| Видима величина (V) | 4.2/5.1/8.79/6.62/6.66 |
| Характеристики | |
| Спектральний клас | O9V/B0.5V/A2V/B2V/B2Vp |
| показник кольору U−B | ?/?/−0.25/−0.87/−0.86 |
| показник кольору B−V | ?/?/−0.02/−0.20/−0.18 |
| Тип змінності | Ні/Ні/Ні/Ні/Так |
| Інші позначення | |
| Посилання | |
| SIMBAD | дані для HD37468 |
Си́гма Оріо́на (σ Оріона / σ Ori) є зоряною системою, що налічує п'ять зір. Вона розташована у сузір'ї Оріона на відстані близько 1150 світлових років від Землі.
Первинна компонента є подвійною зорею, Сигма Оріона AB, і обертається разом із зорями Сигма Оріона D, Сигма Оріона E, та Сигма Оріона C навколо спільного центру мас. Орбіта пари AB є досить стабільною, в той час як орбіти зір Сигма Оріона D, E та C зазнають суттєвих припливних змін. Тому найбільш імовірно, що система гравітаційно розпадеться (розлетиться у різні боки) ще задовго до кінця еволюції кожної з зір.
Пара Сигма Оріона AB[ред. | ред. код]
Дві зорі пари Сигма Оріона AB є гарячими гігантами, що світяться за рахунок ядерних реакцій горіння водню в їх ядрах. Вони розташовані на відстані близько 0.25 кутових секунд одна від одної, коли спостерігати за ними з Землі. Найяскравішою у цій парі є Сигма Оріона A — блакитна зоря спектрального класу O9V із видимою зоряною величиною +4.2. Вона також належить до зір найбільшої світності. Сигма Оріона B має спектральний клас B0.5V та видиму зоряну величину +5.1. Вони обертаються по орбіті одна навколо одної з періодом близько 170 років на відстані приблизно 90 а.о. Зорі Сигма Оріона A та B мають дуже гарячі атмосфери, їх ефективні температури сягають відповідно 32 000K та 29 600K, тому їх світність є більшою за світність Сонця у 35 000 та 30 000 раз відповідно. Зазначені ефективні температури та світності дають для них відповідно масу в 18 та 13.5 мас Сонця. Тому тісну пару Сигма Оріона AB відносять до наймасивніших візуально-подвійних зір.
Сигма Оріона D та E[ред. | ред. код]
Наступними за яскравістю у цій системі є зорі Сигма Оріона D та E, орбіти яких лежать на відстані 4600 та 15 000 а.о. відповідно від спільного центру мас. Обидві зорі мають спектральний клас B2V та видиму зоряну величину близько 6.6. Маса кожної з них становить близько семи мас Сонця. Зоря Сигма Оріона E є прототипом класу багатих гелієм зір, вміст якого у цих зорях значно перевищує вміст гелію на Сонці.
Зоря Сигма Оріона C[ред. | ред. код]
Найслабшою за яскравістю у системі є зоря головної послідовності Сигма Оріона C, яка має спектральний клас A2V. Вона розташована на відстані близько 3900 а.о. від пари Сигма Оріона AB.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б SIMBAD запит: HD37468. Центр астрономічних даних у Стразбурзі. Архів оригіналу за 7 липня 2013. Процитовано 10 липня 2010.
Література[ред. | ред. код]
- Greenstein, Jesse L.; Wallerstein, George (1958). «The Helium-Rich Star, Sigma Orionis E». Astrophysical Journal. 127: 237. DOI:10.1086/146456.
- Schaefer, G. H.; Hummel, C. A.; Gies, D. R.; Zavala, R. T.; Monnier, J. D.; Walter, F. M.; Turner, N. H.; Baron, F.; ten Brummelaar, T. (2016-12-01). «Orbits, Distance, and Stellar Masses of the Massive Triple Star sigma Orionis». The Astronomical Journal. 152 (6): 213. DOI:10.3847/0004-6256/152/6/213. ISSN 0004-6256. S2CID 36047128.
- Wallerstein, George (1959). The Radial Velocity of Sigma Orionis. Astrophysical Journal. 130: 338. Bibcode:1959ApJ...130..338W. doi:10.1086/146722.
- Walborn, Nolan R. (1974). A New Phenomenon in the Spectrum of Sigma Orionis E. Astrophysical Journal. 191: L95. Bibcode:1974ApJ...191L..95W. doi:10.1086/181558.
 | Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (червень 2023) |