Бетельгейзе
![]() Положення у сузір'ї Оріона | |
Дані спостереження Епоха J2000.0 | |
---|---|
Сузір’я | Оріон |
Пряме піднесення | |
Схилення | |
Видима зоряна величина (V) | от +0,2 до +1,2 |
Характеристики | |
Спектральний клас | M2Iab |
Показник кольору (B−V) | 1,86 |
Показник кольору (U−B) | 2,06 |
Тип змінності | SR c (Напівправильна) |
Астрометрія | |
Променева швидкість (Rv) | +21,0 км/c |
Власний рух (μ) | Пр.сх.: 27,33 мас/р Схил.: 10,86 мас/р |
Паралакс (π) | 7,63 ± 1,64 мас |
Відстань | ≈ 642 св. р. (≈ 197[1] пк) |
Абсолютна зоряна величина (MV) |
−5,14 |
Фізичні характеристики | |
Маса | 17 M☉ |
Радіус | 650 R☉ |
Світність | 40 000—100 000 (болометрична) L☉ |
Ефективна температура | 3600 K |
Вік | ≈0.01 млрд. років |
Інші позначення | |
Посилання | |
SIMBAD | дані для HD39801 |
Бетельге́йзе (Alpha Orionis, α Ori) — друга за яскравістю зоря в сузір'ї Оріона, десята — списку найяскравіших зір на нічному небі. Разом із Сіріусом (α Великого Пса, −1,46m), та Проціоном (α Малого Пса, 0,38m) утворює астеризм Зимовий Трикутник в екваторіальній частині неба та є центром астеризму Зимове Коло.
Назва[ред. | ред. код]
Назва походить від арабського слова إبط الجوزاء — «пахва», що позначає розташуванням зорі у фігурі Оріона. Існує варіант перекладу назви як يد الجوزاء — «Рука Близнюка».
2016 року Міжнародний астрономічний союз створив робочу групу щодо назв зір (англ. WGSN — Working Group on Star Names), щоби стандартизувати та каталогізувати власні назви зір для потреб міжнародної астрономічної спільноти; перший опублікований WGSN список[2] закріплював назву Betelgeuse для цієї зорі. Під цією ж назвою вона внесена до IAU Catalog of Star Names[3].
Характеристика[ред. | ред. код]
Бетельгейзе — червоний надгігант, напіврегулярна змінна зоря, блиск якої змінюється від 0,2m до 1,2m й у середньому становить близько 0,7m. Відстань до зорі становить приблизно 430 св. років, а її світність — 40 000—100 000 світності Сонця (болометрична). Це одна з найбільших відомих зір: якби її розташувати на місці Сонця, то в мінімальному розмірі вона заповнила б орбіту Марса, а в максимальному — досягала б орбіти Юпітера. Об'єм Бетельгейзе щонайменше в 160 млн разів перевищує сонячний; маса зорі перевищує масу Сонця у 15-20 разів. Один оберт навколо своєї осі Бетельгейзе здійснює за 17 років.
Історія спостережень[ред. | ред. код]
Червоний колір Бетельгейзе був помічений ще в античності: про нього, зокрема, згадував давньогрецький вчений Клавдій Птолемей. Цікаво, що три століття до Птолемея астрономи Давнього Китаю[4] визначали колір зорі, як жовтий. У XIX столітті, до появи сучасної системи класифікації зір, італійський астроном, священник Анджело Секкі у своїй класифікації відніс Бетельгейзе до ІІІ[5] класу зір (помаранчеві та червоні гіганти).
Вперше зміна блиску Бетельгейзе була описана Джоном Гершелем у його праці «Нариси з астрономії» (Outlines of Astronomy, 1849). Вчений спостерігав цикли зміни блиску Бетельгейзе у 1836—1852 роках та описав максимуми блиску у 1837 та 1839 роках, коли вона стала яскравішою за Рігель[джерело?].
У записах Американської асоціації спостерігачів змінних зір (AAVSO) зафіксовано максимум яскравості 0,2m у 1933 та 1942 році, та мінімум 1,2m у 1927 та 1941 роках.
13 грудня 1920 року американський фізик Майкельсон та астроном Піз в обсерваторії Маунт-Вілсон за допомогою астрономічного інтерферометра виміряли видимий із Землі кутовий розмір зорі, що склав 0,047"[6].
Бетельгейзе стала першою після Сонця зорею, для якої було отримано зображення диска та плям на ньому: спочатку за допомогою телескопів Stratoscope[7][відсутнє в джерелі][8] та пізніше, у 1997—2000 роках, телескопом COAST[9].
Спостереження у високій роздільній здатності, зроблені супутником AKARI, виявили навколо Бетельгейзе ударну хвилю, що виникає внаслідок руху зорі в міжзоряному середовищі. Інтенсивний зоряний вітер, характерний для зір на пізній стадії еволюції, зіштовхується з навколишнім середовищем. На зйомці в інфрачервоному випромінюванні це помітно у вигляді дуг навколо зорі. Розмір і вигляд цих дуг дозволили оцінити швидкість Бетельгейзе відносно навколишнього середовища: близько 30 км/с[10].
Лауреат Нобелівської премії з фізики Чарлз Гард Таунс планує продовжувати моніторинг Бетельгейзе за допомогою спеціального спектрометра для інтерферометра[11].
На початку 2023 року Бетельгейзе знову почала поводитись дивно. Вона вже привернула увагу астрономів у 2019-2020 роках, коли сталася подія, відома як «велике затемнення», і тепер Бетельгейзе знову стала незвичайно яскравою. Зараз її яскравість складає 142 % звичайної, хоч дещо і коливається. У квітні 2023 року Бетельгейзе досягла піку яскравості в 156 % звичайного, і вчені очікують, що в майбутньому яскравість тільки зростатиме. Зараз вона стала сьомою за яскравістю зіркою в нічному небі, хоча зазвичай займала 10 місце. Дослідники вважають, що поведінка Бетельгейзе пов'язана з нестабільністю, що продовжується, після затемнення 2019 року. У новому дослідженні група вчених під керівництвом Моргана Маклауда із Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики з'ясувала, що 400-денний цикл зміни яскравості Бетельгейзе скоротився вдвічі. Цей цикл пульсації обумовлений розширенням та стисненням усередині зірки. Згідно з моделюванням, проведеним Маклеодом та його колегами, всередині Бетельгейзе міг виникнути конвективний шлейф, який перетворився на матеріал, що відривається від зірки. І цей процес зруйнував 400-денний цикл зірки, створивши натомість 200-денний[12][13].
Видимість[ред. | ред. код]
У нічному небі Бетельгейзе досить легко помітити неозброєним оком унаслідок її червоно-помаранчевого кольору. У Північній півкулі, починаючи з січня, Бетельгейзе піднімається на східній стороні неба після заходу сонця. У середині вересня до середини березня вона видима практично в кожній точці земної кулі, за винятком декількох дослідницьких станцій в Антарктиді на південь від широти 82°. У травні (для помірних північних широт) або червні (для південних широт), зорю можна спостерігати низько на західному горизонті після заходу сонця; від середини серпня її видно у передсвітанкові години. У червні-липні Бетельгейзе ховається в денному світлі й невидима для неозброєного ока (її можна побачити лише в телескоп).
Найкращим часом для спостереження вважається середина грудня.
Еволюція[ред. | ред. код]
Бетельгейзе є червоним надгігантом, який еволюціонував від O-зорі головної послідовності. Із фізичних характеристик зорі (розміру, спектрального класу, кольору) видно, що Бетельгейзе перебуває на завершальній стадії еволюції й невдовзі завершить своє існування спалахом наднової[14]. Можливо, Бетельгейзе перетвориться на білого карлика. Варіанти залежать від маси та інших фізичних параметрів цієї зорі.
У разі спалаху зоря може збільшити свою яскравість до −9m, що приблизно дорівнює яскравості півмісяця. Після вибуху блиск поступово спадатиме, що зробить зорю невидимою неозброєним оком. За кілька століть на місці плеча Оріона з'явиться туманність.
Згадки в культурі[ред. | ред. код]
Назва фільму Бітлджус (Beetlejuice, 1988) є алюзію на назву зорі[15].
У книзі та фільмі «Путівник Галактикою» Форд Префект походить із «планети неподалік Бетельгейзе».
Посилання[ред. | ред. код]
- Бетельгейзе // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Зображення гарячих плям на поверхні Бетельгейзе у видимому та інфрачервоному діапазонах, отримане застосовуючи методи наземної інтерферометрії з високою роздільною здатністю.
- Betelgeuse. SolStation. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 8 листопада 2006. (англ.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Graham M. Harper, Alexander Brown, Edward F. Guinan (квітень 2008). A New VLA-Hipparcos Distance to Betelgeuse and its Implications. The Astronomical Journal 135 (4). с. 1430–1440. doi:10.1088/0004-6256/135/4/1430. Архів оригіналу за 12 липня 2015. Процитовано 18 лютого 2020.
- ↑ Bulletin of the IAU Working Group on Star Names, No. 1. Архів оригіналу за 17 квітня 2018. Процитовано 8 червня 2017.
- ↑ IAU Catalog of Star Names. Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 8 червня 2017.
- ↑ Information, Reed Business (22 жовтня 1981). Ancient Chinese Suggest Betelgeuse is a Young Star. New Scientist 92 (1276): 238. Архів оригіналу за 28 квітня 2016. Процитовано 8 червня 2017.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 листопада 2019. Процитовано 8 червня 2017.
- ↑ Физика космоса. Рипол Классик. Процитовано 20 лютого 2023. (рос.)
- ↑ NASM Space Artifacts: Stratoscope I Primary Mirror. Архів оригіналу за 2 лютого 2008. Процитовано 18.08.2017.
- ↑ Space History Division (DHD/DL 7/98). NASM Space Artifacts: Stratoscope II Model, 1:16 scale. Smithsonian, National Air and Space Museum. Архів оригіналу за 2 лютого 2008. Процитовано 18.08.2017.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 29 червня 2017. Процитовано 8 червня 2017.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 17 лютого 2011. Процитовано 8 червня 2017.
- ↑ C. H. Townes, E. H. Wishnow, D. D. S. Hale, and B. Walp. A systematic change with time in the size of Betelgeuse. // Published 2009 May 11 • © 2009. The American Astronomical Society. All rights reserved. The Astrophysical Journal, Volume 697, Number 2
- ↑ Betelgeuse Is Being Weird Again. What Gives? // By Michelle Starr. 23 May 2023
- ↑ Зірка Бетельгейзе знову поводиться дивно: чому це відбувається. 24.05.2023, 17:46
- ↑ Вчені спрогнозували потужний вибух зірки в небі: коли він станеться. Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 31 грудня 2019.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 26 грудня 2019. Процитовано 26 грудня 2019.