Бетельгейзе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бетельгейзе
Position Alpha Ori.png
Положення у сузір'ї Оріона
Дані спостереження
Епоха J2000.0
Сузір’я Оріон
Пряме піднесення 05h 55m 10,3s
Схилення +07° 24′ 25″
Видима зоряна величина (V) от +0,2 до +1,2
Характеристики
Спектральний клас M2Iab
Показник кольору (B−V) 1,86
Показник кольору (U−B) 2,06
Тип змінності SR c (Напівправильна)
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) +21,0 км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: 27,33 мас/р
Схил.: 10,86 мас/р
Паралакс (π) 7,63 ± 1,64 мас
Відстань ≈ 642 св. р.
(≈ 197[1] пк)
Абсолютна зоряна
величина (MV) 		−5,14
Фізичні характеристики
Маса 17 M☉
Радіус 650 R☉
Світність 40 000—100 000
(болометрична) L☉
Ефективна температура 3600 K
Вік ≈0.01 млрд. років
Інші позначення
Alpha Orionis, 58 Ori, HR 2061, BD+7°1055, HD 39801, SAO 113271, FK5 224, HIP 27989.
Посилання
SIMBADдані для HD39801

Бетельге́йзе (Alpha Orionis, α Ori) — друга за яскравістю зоря в сузір'ї Оріона, десята — списку найяскравіших зір на нічному небі. Разом із Сіріусом (α Великого Пса, −1,46m), та Проціоном (α Малого Пса, 0,38m) утворює астеризм Зимовий Трикутник в екваторіальній частині неба та є центром астеризму Зимове Коло.

Назва[ред. | ред. код]

Назва походить від арабського слова إبط الجوزاء  — «пахва», що позначає розташуванням зорі у фігурі Оріона. Існує варіант перекладу назви як يد الجوزاء   — «Рука Близнюка».

2016 року Міжнародний астрономічний союз створив робочу групу щодо назв зір (англ. WGSN — Working Group on Star Names), щоби стандартизувати та каталогізувати власні назви зір для потреб міжнародної астрономічної спільноти; перший опублікований WGSN список[2] закріплював назву Betelgeuse для цієї зорі. Під цією ж назвою вона внесена до IAU Catalog of Star Names[3].

Характеристика[ред. | ред. код]

Бетельгейзе — червоний надгігант, напіврегулярна змінна зоря, блиск якої змінюється від 0,2m до 1,2m й у середньому становить близько 0,7m. Відстань до зорі становить приблизно 430 св. років, а її світність — 40 000—100 000 світності Сонця (болометрична). Це одна з найбільших відомих зір: якби її розташувати на місці Сонця, то в мінімальному розмірі вона заповнила б орбіту Марса, а в максимальному — досягала б орбіти Юпітера. Об'єм Бетельгейзе щонайменше в 160 млн разів перевищує сонячний; маса зорі перевищує масу Сонця у 15-20 разів. Один оберт навколо своєї осі Бетельгейзе здійснює за 17 років.

Історія спостережень[ред. | ред. код]

Червоний колір Бетельгейзе був помічений ще в античності: про нього, зокрема, згадував давньогрецький вчений Клавдій Птолемей. Цікаво, що три століття до Птолемея астрономи Давнього Китаю[4] визначали колір зорі, як жовтий. У XIX столітті, до появи сучасної системи класифікації зір, італійський астроном, священник Анджело Секкі у своїй класифікації відніс Бетельгейзе до ІІІ[5] класу зір (помаранчеві та червоні гіганти).

Вперше зміна блиску Бетельгейзе була описана Джоном Гершелем у його праці «Нариси з астрономії» (Outlines of Astronomy, 1849). Вчений спостерігав цикли зміни блиску Бетельгейзе у 1836—1852 роках та описав максимуми блиску у 1837 та 1839 роках, коли вона стала яскравішою за Рігель[джерело?].

У записах Американської асоціації спостерігачів змінних зір (AAVSO) зафіксовано максимум яскравості 0,2m у 1933 та 1942 році, та мінімум 1,2m у 1927 та 1941 роках.

13 грудня 1920 року американський фізик Майкельсон та астроном Піз в обсерваторії Маунт-Вілсон за допомогою астрономічного інтерферометра виміряли видимий із Землі кутовий розмір зорі, що склав 0,047"[6].

Бетельгейзе стала першою після Сонця зорею, для якої було отримано зображення диска та плям на ньому: спочатку за допомогою телескопів Stratoscope[7][відсутнє в джерелі][8] та пізніше, у 1997—2000 роках, телескопом COAST[9].

Спостереження у високій роздільній здатності, зроблені супутником AKARI, виявили навколо Бетельгейзе ударну хвилю, що виникає внаслідок руху зорі в міжзоряному середовищі. Інтенсивний зоряний вітер, характерний для зір на пізній стадії еволюції, зіштовхується з навколишнім середовищем. На зйомці в інфрачервоному випромінюванні це помітно у вигляді дуг навколо зорі. Розмір і вигляд цих дуг дозволили оцінити швидкість Бетельгейзе відносно навколишнього середовища: близько 30 км/с[10].

Лауреат Нобелівської премії з фізики Чарлз Гард Таунс планує продовжувати моніторинг Бетельгейзе за допомогою спеціального спектрометра для інтерферометра[11].

На початку 2023 року Бетельгейзе знову почала поводитись дивно. Вона вже привернула увагу астрономів у 2019-2020 роках, коли сталася подія, відома як «велике затемнення», і тепер Бетельгейзе знову стала незвичайно яскравою. Зараз її яскравість складає 142 % звичайної, хоч дещо і коливається. У квітні 2023 року Бетельгейзе досягла піку яскравості в 156 % звичайного, і вчені очікують, що в майбутньому яскравість тільки зростатиме. Зараз вона стала сьомою за яскравістю зіркою в нічному небі, хоча зазвичай займала 10 місце. Дослідники вважають, що поведінка Бетельгейзе пов'язана з нестабільністю, що продовжується, після затемнення 2019 року. У новому дослідженні група вчених під керівництвом Моргана Маклауда із Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики з'ясувала, що 400-денний цикл зміни яскравості Бетельгейзе скоротився вдвічі. Цей цикл пульсації обумовлений розширенням та стисненням усередині зірки. Згідно з моделюванням, проведеним Маклеодом та його колегами, всередині Бетельгейзе міг виникнути конвективний шлейф, який перетворився на матеріал, що відривається від зірки. І цей процес зруйнував 400-денний цикл зірки, створивши натомість 200-денний[12][13].

Видимість[ред. | ред. код]

У нічному небі Бетельгейзе досить легко помітити неозброєним оком унаслідок її червоно-помаранчевого кольору. У Північній півкулі, починаючи з січня, Бетельгейзе піднімається на східній стороні неба після заходу сонця. У середині вересня до середини березня вона видима практично в кожній точці земної кулі, за винятком декількох дослідницьких станцій в Антарктиді на південь від широти 82°. У травні (для помірних північних широт) або червні (для південних широт), зорю можна спостерігати низько на західному горизонті після заходу сонця; від середини серпня її видно у передсвітанкові години. У червні-липні Бетельгейзе ховається в денному світлі й невидима для неозброєного ока (її можна побачити лише в телескоп).

Найкращим часом для спостереження вважається середина грудня.

Еволюція[ред. | ред. код]

Бетельгейзе є червоним надгігантом, який еволюціонував від O-зорі головної послідовності. Із фізичних характеристик зорі (розміру, спектрального класу, кольору) видно, що Бетельгейзе перебуває на завершальній стадії еволюції й невдовзі завершить своє існування спалахом наднової[14]. Можливо, Бетельгейзе перетвориться на білого карлика. Варіанти залежать від маси та інших фізичних параметрів цієї зорі.

У разі спалаху зоря може збільшити свою яскравість до −9m, що приблизно дорівнює яскравості півмісяця. Після вибуху блиск поступово спадатиме, що зробить зорю невидимою неозброєним оком. За кілька століть на місці плеча Оріона з'явиться туманність.

Згадки в культурі[ред. | ред. код]

Назва фільму Бітлджус (Beetlejuice, 1988) є алюзію на назву зорі[15].

У книзі та фільмі «Путівник Галактикою» Форд Префект походить із «планети неподалік Бетельгейзе».

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Graham M. Harper, Alexander Brown, Edward F. Guinan (квітень 2008). A New VLA-Hipparcos Distance to Betelgeuse and its Implications. The Astronomical Journal 135 (4). с. 1430–1440. doi:10.1088/0004-6256/135/4/1430. Архів оригіналу за 12 липня 2015. Процитовано 18 лютого 2020. 
  2. ↑ Bulletin of the IAU Working Group on Star Names, No. 1. Архів оригіналу за 17 квітня 2018. Процитовано 8 червня 2017. 
  3. ↑ IAU Catalog of Star Names. Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 8 червня 2017. 
  4. ↑ Information, Reed Business (22 жовтня 1981). Ancient Chinese Suggest Betelgeuse is a Young Star. New Scientist 92 (1276): 238. Архів оригіналу за 28 квітня 2016. Процитовано 8 червня 2017. 
  5. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 листопада 2019. Процитовано 8 червня 2017. 
  6. ↑ Физика космоса. Рипол Классик. Процитовано 20 лютого 2023.  (рос.)
  7. ↑ NASM Space Artifacts: Stratoscope I Primary Mirror. Архів оригіналу за 2 лютого 2008. Процитовано 18.08.2017. 
  8. ↑ Space History Division (DHD/DL 7/98). NASM Space Artifacts: Stratoscope II Model, 1:16 scale. Smithsonian, National Air and Space Museum. Архів оригіналу за 2 лютого 2008. Процитовано 18.08.2017. 
  9. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 29 червня 2017. Процитовано 8 червня 2017. 
  10. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 17 лютого 2011. Процитовано 8 червня 2017. 
  11. ↑ C. H. Townes, E. H. Wishnow, D. D. S. Hale, and B. Walp. A systematic change with time in the size of Betelgeuse. // Published 2009 May 11 • © 2009. The American Astronomical Society. All rights reserved. The Astrophysical Journal, Volume 697, Number 2
  12. ↑ Betelgeuse Is Being Weird Again. What Gives? // By Michelle Starr. 23 May 2023
  13. ↑ Зірка Бетельгейзе знову поводиться дивно: чому це відбувається. 24.05.2023, 17:46
  14. ↑ Вчені спрогнозували потужний вибух зірки в небі: коли він станеться. Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 31 грудня 2019. 
  15. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 26 грудня 2019. Процитовано 26 грудня 2019. 
Зорі в сузір'ї Оріона
Байєр
α (Бетельгейзе) • β (Рігель) • γ (Беллатрікс) • δ (Мінтака) • ε (Альнілам) • ζ (Альнітак) • η • θ¹ (Трапеція Оріона): θ¹ A • θ¹ B • θ¹ C • θ¹ D) • θ² • ι (Хатиса) • κ (Саїф) • λ (Мейса) • μ • ν • ξ • ο¹ • ο² • π¹ • π² • π³ (Табіт) • π4 • π5 • π6 • ρ • σ • τ • υ • φ¹ • φ² • χ¹ • χ² • ψ • ω • b • c • d • e • f¹ • f² • g • h • i • k • l • m • n¹ • n² • o • p • A
Флемстід
1 (π³, Табіт) • 2 (π²) • 3 (π4) • 4 (ο¹) • 5 • 6 (g) • 7 (π¹) • 8 (π5) • 9 (ο²) • 10 (π6) • 11 • 12 • 13 • 14 (i) • 15 • 16 (h) • 17 (ρ) • 18 • 19 (β, Рігель) • 20 (τ) • 21 • 22 (o) • 23 (m) • γ (Беллатрікс) • 25 • 26 • 27 (p) • 28 (η) • 29 (e) • 30 (ψ) • 31 • 32 (A) • 33 (n¹) • 34 (δ, Мінтака) • 35 • 36 (υ) • 37 (φ¹) • 38 (n²) • 39 (λ, Мейса) • 40 (φ²) • 41 (θ¹, Трапеція Оріона: θ¹ A • θ¹ B • θ¹ C • θ¹ D) • 42 (c) • 43 (θ²) • 44 (ι, Хатиса) • 45 • 46 (ε, Альнілам) • 47 (ω) • 48 (σ) • 49 (d) • 50 (ζ, Альнітак) • 51 (b) • 52 • 53 (κ, Саїф) • 54 (χ¹) • 55 • 56 • 57 • 58 (α, Бетельгейзе) • 59 • 60 • 61 (μ) • 62 (χ²) • 63 • 64 • 65 • 66 • 67 (ν) • 68 • 69 (f¹) • 70 (ξ) • 71 • 72 (f²) • 73 • 74 (k) • 75 (l)
Найближчі
Інші
S
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бетельгейзе&oldid=39554739