Наріжний Симон Петрович
| Симон Наріжний | |
|---|---|
| Народився | 30 січня 1898 Сокілка, Кобеляцький повіт, Полтавська губернія |
| Помер | 23 липня 1983 (85 років).svg){kind=small} Сідней |
| Поховання | цвинтар Руквуд |
| Національність | українець |
| Діяльність | бібліограф, історик |
| Відомий завдяки | дослідник української еміграції |
| Alma mater | Полтавський інститут |
| У шлюбі з | Ірина Наріжна |
Симон Петрович Наріжний (30 січня 1898—23 липня 1983) — український вчений, дослідник української еміграції, бібліограф, історик.
Народився 30 січня 1898 р. у селі Сокілка Кобеляцького повіту Полтавської губернії.
Закінчив Кобеляцьку школу (1917), історико-філологічний факультет Полтавського інституту (1918—1921). Емігрував до Чехословаччини (1922), закінчив філософський факультет Українського вільного університету (1927). Викладав упродовж 1928—1932 рр. в Українському високому педагогічному інституті ім. М. Драгоманова, потім в Українському вільному університеті. Виконував обов'язки секретаря Українського історично-філологічного товариства (1929—1938), був директором Музею визвольної боротьби України в Празі (1945—1948). Емігрував до Західної Німеччини, потім до Австралії (1951), поселився у Сіднеї.
Помер 23 липня 1983, похований на цвинтарі Руквуд у Сіднеї.
Автор фундаментальної книги «Українська еміґрація. Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами»[1] (Прага, 1942), «Матеріалів до історії Музею Визвольної боротьби України в Празі» (Цюрих-Вінніпег, 1957—1959), численних праць з історії козаччини.
- Окремі видання:
- Наріжний С. 15 літ діяльності українського історично-філологічного товариства в Празі (1923—1938). — Прага: б. в., 1940. — 16 с.
- Наріжний С. Вищі українські школи в Чехії // Хроніка 2000. — К., 1999. — Ч. ІІ. — С.146-191.
- Наріжний С. М. П. Василенко і його наукова діяльність. — Львів, 1936. — 41 с.
- Наріжний С. Українська еміграція: Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. — Прага, 1942. — Част.1. — 372 с. // Репринтне перевидання (передмова та вступне слово — Любомир Винар та Алла Атаманенко): — Львів-Кент-Острог, 2008. доп. 232 стор. фотоілюстрацій. ISBN 966-8868-08-0
- Празька літературна школа: Ліричні та епічні твори / Упорядування і передмова В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008.— 280 с.
- Наріжний Симон // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.— С. 1683—1684.
- Наріжний Симон [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2010. — 728 с.: іл.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової.— Донецьк: Східний видавничий дім, 2012.— 516 с.
- ↑ Українська еміґрація. Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 березня 2016. Процитовано 25 вересня 2017.
- Наріжний Симон Петрович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.8-10
- Наріжний Симон // Українська музична енциклопедія. Т. 4: [Н – О] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2016. — С. 31.
- Біографія Симона Наріжного та порталі «Ізборник» [Архівовано 20 травня 2011 у Wayback Machine.]
- Шендеровський В. Вірний син України — Симон Наріжний [Архівовано 29 лютого 2020 у Wayback Machine.] / Василь Шендеровський. Нехай не гасне світ науки. Книга перша.
- Симон Наріжний: Українська преса [Архівовано 20 травня 2011 у Wayback Machine.]
- Симон Наріжний: людина, історик, організатор наукового життя / А. Є. Атаманенко // Історія торгівлі, податків та мита. — 2013. — № 1. — С. 132—141. [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.]