Синиця гострочуба

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Синиця гострочуба


Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Синицеві (Paridae)
Рід: Американська синиця (Baeolophus)
Вид: Синиця гострочуба
Baeolophus bicolor
(Linnaeus, 1766)
Ареал виду
Ареал виду
Синоніми
Parus bicolor Linnaeus, 1766
Посилання
Вікісховище: Baeolophus bicolor
Віківиди: Baeolophus bicolor
ITIS: 554138
МСОП: 22711983
NCBI: 88114
Fossilworks: 369294

Синиця гострочуба[2] (Baeolophus bicolor) — вид горобцеподібних птахів родини синицевих (Paridae)[3]. Мешкає в Північній Америці. Чорночуба синиця раніше вважалася підвидом гострочубої синиці, однак була визнана окремим видом[4].

Опис[ред. | ред. код]

Довжина птаха становить 14-16 см, вага 17-26 г, розмах крил 20-26 см. Голова сіра з помітним чубом, верхня частина тіла оливково-сіра, нижня частина тіла світло-сіра або білувата, боки рудуваті. Очі великі, чорні. Дзьоб чорний, конічної форми. Лоб чорний, чуб світлий (у чорночубої синиці навпаки). Виду не притаманний статевий диморфізм. Тривалість життя гострочубих синиць становить приблизно 2,1 роки, хоча вони можуть прожити до 10 років[5].

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Гострочубі синиці мешкають на сході США і на крайньому південному сході Канади. Вони живуть в широколистних і мішаних лісах.

Поведінка[ред. | ред. код]

Гострочубі синиці живляться безхребетними, насінням, дрібними плодами, ягодами і горіхами. Влітку віддають перевагу гусінні. Роблять запаси їжі. Гніздяться в дуплах[6][7]. В кладці 5-7 яєць білого або кремового кольору, поцяткованих коричневими або пурпуровими плямками[8][9]. Пташенята довгий час живуть поряд з батьками[10]. Часто вони допомагають доглядати за пташенятами, які народжуються наступного року[11].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Baeolophus bicolor. Архів оригіналу за 21 жовтня 2021. Процитовано 21 жовтня 2021.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Waxwings and their allies, tits & penduline tits. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 21 жовтня 2021.
  4. Forty-Third Supplement to The American Ornithologists' Union Check-List of North American Birds. American Ornithological Society. 1 липня 2002. Архів оригіналу за 26 жовтня 2019. Процитовано 13 жовтня 2019.
  5. Elder, William H. (1985). Survivorship in the Tufted Titmouse (PDF). Wilson Bull. 97: 517—524. Архів оригіналу (PDF) за 21 жовтня 2021. Процитовано 21 жовтня 2021 — через ProQuest.
  6. Laskey, Amelia. Some Tufted Titmouse Life Historu (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 вересня 2020. Процитовано 4 травня 2018.
  7. Medlin, Elizabeth C.; Risch, Thomas S. (2006). An Experimental Test Of Snake Skin Use To Deter Nest Predation. The Condor (англ.). 108 (4): 963. doi:10.1650/0010-5422(2006)108[963:aetoss]2.0.co;2. ISSN 0010-5422. Архів оригіналу за 3 січня 2009. Процитовано 21 жовтня 2021.
  8. Common Nesting birds - Tufted Titmouse (Baeolophus bicolor). Nest Watch. Архів оригіналу за 13 жовтня 2019. Процитовано 13 жовтня 2019.
  9. Laskey, Amelia R. (July 1957). Some Tufted Titmouse Life History (PDF). Bird Banding. 28 (3): 135—145. doi:10.2307/4510633. JSTOR 4510633. Архів оригіналу (PDF) за 21 жовтня 2021. Процитовано 21 жовтня 2021 — через ProQuest.
  10. Pravosudova, Elena V.; Grubb, Thomas C.; Parker, Patricia G.; Doherty, Paul F. (1999). Patch Size and Composition of Social Groups in Wintering Tufted Titmice. The Auk. 116 (4): 1152—1155. doi:10.2307/4089699. JSTOR 4089699.
  11. All About Birds - Tufted Titmouse. Cornell Lab of Ornithology. Архів оригіналу за 14 травня 2019. Процитовано 13 жовтня 2019.

Посилання[ред. | ред. код]