Ситняг ковпачковий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ситняг ковпачковий
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Ембріофіти (Embryophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Euphyllophyta
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Angiospermae)
Однодольні (Monocots)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Осокові (Cyperaceae)
Підродина: Cyperoideae
Триба: Eleocharideae
Рід: Ситняг (Eleocharis)
Вид: Ситняг ковпачковий
Біноміальна назва
Eleocharis mitracarpa
Steud., 1854
Посилання
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Eleocharis mitracarpa
EOL logo.svg EOL: 1120190
IPNI: 306957-1
IUCN logo.svg МСОП: 13579845

Ситняг ковпачковий[1] або ситняг ковпаковий[2] (Eleocharis mitracarpa) — вид трав'янистих рослин родини Осокові (Cyperaceae), поширений від України до центрального Китаю.

Опис[ред. | ред. код]

Багаторічна рослина 10–60 см завдовжки. Стілоподій ковпачковидий, з опуклими краями й широкоокруглою верхівкою. Колоцвітних щетинок 4–5, вони коротші від горішка. Стебла сизі[2]. Кореневища повзучі, діаметром 1.5–2.5 мм. Стебла сіро-зелені до 100 см заввишки, товщиною 2–5 мм, гладкі. Листові піхви при основі від пурпурового до червонувато-коричневого, а верхівково — від жовтувато-коричневого до блідо-коричневого забарвлення, 1–20 см. Колоски 15–30 х 4–7 мм, переважно витягнуто-яйцевидні, гострі, з ≈100 або більше колоскових лусок, які вільно перекриваються; дві базальні колоскові луски 1–3 мм, стерильні, рівні, верхівки округлі; колоскові луски 3.5–4.5 x ≈1.3 мм, ланцетні, вузько човноподібні, слабко кілеві, боки коричневого або червонувато-коричневого кольору, краї дуже тонкоперетинчасті. Горішок від жовтого до коричневого кольору, 1.3–2 × 1–1.3 мм (не враховуючи стілоподій), яйцеподібний, поверхня глянцева, тонко або неясно сітчаста; стілоподій 0.4–0.9 x 0.5–0.8 мм, ≈кулястий, жовтий[3][4].

Поширення[ред. | ред. код]

Європа: Грецькі Східні Егейські острови, Молдова, Україна, європейська Туреччина; Азія: Туреччина, Іран, Афганістан, Кашмір, Казахстан, Киргизстан, Пакистан, Таджикистан, Узбекистан, Китай. Населяє мілководдя на краю озер, болота[5][6][3][4].

В Україні зростає на болотах, заливних луках — на півдні Степу (Херсонська обл.) і в передгір'ях Криму[2]. Входить до переліків видів, які перебувають під загрозою зникнення на територіях Закарпатської області й м. Севастополя[7].

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Eleocharis mitracarpa // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 420, 421. (рос.)(укр.)
  3. а б Flora of China. Процитовано 12.05.2018.  (англ.)
  4. а б Flora of Pakistan. Процитовано 12.05.2018.  (англ.)
  5. The Euro+Med PlantBase. Процитовано 12.05.2018.  (англ.)
  6. Catalogue of Life. Процитовано 12.05.2018.  (англ.)
  7. Андрієнко Т.Л., Перегрим М.М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0.