Скіпальський Олександр Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Скіпальський
Oleksandr Skipalskyi.jpg
Олександр Скіпальський (фото 2008 р.)
Народився 12 березня 1945(1945-03-12) (73 роки)
Вижгів, Любомльський район
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність Військовик
Alma mater АФСБ РФ
Посада Народний депутат України[1]
Військове звання Генерал-лейтенант
Партія КПРС
Нагороди
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Україна Народний депутат України
2-го скликання
безпартійний 11 травня 1994 12 травня 1998

Олекса́ндр Олекса́ндрович Скіпа́льський (* 12 березня 1945, с. Вижгів, Любомльський район, Волинська область) — український військовик, генерал-лейтенант.

Життєпис[ред. | ред. код]

1968 — закінчив Московське вище прикордонне училище, 1975 — факультет контррозвідки Вищої Червонопрапорної школи КДБ СРСР.

Служив на Далекому Сході, зокрема, на Курильських островах.

З 1987 проживає в Україні.

З 1991  по 1992 р. — начальник Управління військової контррозвідки СБУ, у 1992-1994 рр. - начальник Головного управління розвідки Міноборони, голова Спілки офіцерів України.

19941998 — Народний депутат ВР 2-го скликання (обраний у виборчому окрузі № 66, Володимир-Волинський). Член Комітету з питань оборони і державної безпеки.

Робота в СБУ[ред. | ред. код]

З 1997 — заступник голови СБУ, з 1998 — заступник міністра з питань надзвичайних ситуацій.

Після «Помаранчевої революції», коли очолював так звану "службу безпеки майдану", Скіпальський називався одним із найреальніших кандидатів на посаду голови СБУ.

У 20062007 роках очолював Управління СБУ в Донецькій області. Його попередником був генерал Петрулевич Олександр Миколайович, який боровся з сепаратизмом. Але в часи Скіпальського сепаратизм у Донецьку знову почав розвиватися, а боротьба з цим явищем послабилася.

16 травня 2007 року президент Ющенко постановив звільнити Скіпальського з посади заступника Голови Служби безпеки України - начальника Управління Служби безпеки України в Донецькій області. Цьому передував серйозний інцидент сепаратистського спрямування.

11 квітня 2007 р. на Майдані Незалежності в Києві, де прихильники Януковича проводили мітинг, з’явились прапори "Донецької республіки". Напередодні Партія регіонів заборонила учасникам мітингів на підтримку уряду Віктора Януковича, а також коаліції національної єдності виходити на мітинги в Києві під російськими прапорами і з символікою партії "Руський блок", яка в Криму йшла на вибори разом з "регіоналами". 12 квітня 2007 р. Президент Віктор Ющенко доручив Генпрокуратурі, а також Службі безпеки України розібратися в ситуації з появою на мітингах прихильників коаліції в Києві прапорів "Донецька республіка". СБУ провела роз'яснювальну бесіду з головою Донецької облради у зв'язку із використанням прихильниками Партії регіонів прапора "Донецької республіки" під час одного з мітингів у Києві. Дивно, але Служба безпеки не знайшла тоді в даному інциденті складу злочинів. [2].

Саме через таку бездіяльність на недбалість й було усунуто з посади та відправлено на пенсію Скіпальського. 18 травня 2007 року новим начальником Управління Служби безпеки України в Донецькій області призначено Іванова Олександра Володимировича, при якому, за деякими твердженнями, обстановка покращилася, боротьба з сепаратизмом посилилася.

Однак Скіпальський мав iншу думку щодо цього: "Коли в Україну заходили фури з озброєнням, ніхто їх не перевіряв. Бо йшли за контрабандними схемами. 2007 року я очолив Донецьке управління СБУ. Тоді наші спецслужби не вели жодної роботи щодо східного сусіда. Лише контрабанду ганяли туди-сюди. Я вирішив на кордоні, у напрямку Ростова, будувати відділення СБУ, яке б займалося контррозвідувальною роботою. Це мав бути такий собі опорний пункт з перехоплення і нейтралізації російських зусиль. Вже тоді давав пропозицію підготувати Артемівську шахту до замінування. Розумів, що в разі чого її можуть захопити... Бо бачив, що там готується. Під виглядом охоронців Ахметова та інших місцевих олігархів було до 10 тисяч озброєних людей. По суті, створювались міні-армії. А я відповідав за безпеку цього регіону і бачив розстановку сил. Їхні служби безпеки отримували у рази більші зарплати, ніж ми. Як наслідок, не СБУ контролювала ситуа­цію в регіоні, а вони намагалися контролювати СБУ. Почав цю ситуацію ламати, але через півроку мене забрали «на підсилення в центр». На моє місце призначили людину, яку цікавила тільки контрабанда. Хоча попереджав тодішнього керівника СБУ Валентина Наливайченка, що ситуація на Донбасі небезпечна, тому треба призначити фахівця найвищого рівня. Зробили по-іншому. І припинили будувати опорний пункт СБУ на кордоні, який я ініціював". [3].

Був президентом МГО «Волинське братство», віце-президентом Центру стратегічних досліджень та аналізу [4].

Почесний голова правління Об'єднання ветеранів розвідки України.

У 2017 р. в ексклюзивному інтерв’ю «Високому замку» генерал-лейтенант Олександр Скіпальський висловився за те, щоб в контексті війни з Росією заборонити в Україні церкву Московського патріархату: "Ще 1995 року, коли був начальником управління розвідки, писав доповідну в Адміністрацію президента. Ми мали у своєму розпорядженні аналітичний матеріал, який тодішній голова служби зовнішньої розвідки Росії Євген Примаков підготував Борису Єльцину. У доповідній писав, що найбільш ефективним інструментом тиску на Україну є церква Московського патріархату. По суті, це філія ФСБ. У них ідеологія проросійська, вони ведуть відповідну пропаганду".

Цiкаво, що саме підтримку з боку волинського духовенства УПЦ-МП Скіпальський у 1994 р. використав у ходi виборiв у Верховну Раду по Володимир-Волинському виборчому округу, протиставляючи себе, як "помiркованого" та "позаконфесiйного" кандидата своєму головному опоненту - представнику УРП Мамедову, який був прихильником УПЦ-КП.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Не вірте кремлівським сценаристам. Газ. Волинь, 24 квітня 2012 р., с. 10.

Про О. Скіпальського[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]