Смовдь піскова
| Смовдь піскова | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Аралієцвіті (Apiales) |
| Родина: | Окружкові (Apiaceae) |
| Рід: | Смовдь (Peucedanum) |
| Вид: | Смовдь піскова (P. arenarium)
|
| Біноміальна назва | |
| Peucedanum arenarium | |
Смовдь піскова[1][2] (Peucedanum arenarium) — вид трав'янистих рослин родини окружкові (Apiaceae), поширений у південно-східній Європі й Туреччині.
Опис[ред. | ред. код]
Багаторічна рослина 80–150 см заввишки. Зонтики 4–10 см в діаметрі, з 5–10 нерівними голими променями, що зближуються при плодах. Прикореневі листки на черешках, більш коротких, ніж пластинка; кінцеві часточки 0.5–3.5 см завдовжки. Прикореневі листки двічі або тричі перистороздільні, з лінійними тупуватими на верхівці загостреними частками. Обгортка з 1–5 листочків або її немає; обгорточка з 3–7 лінійно-ланцетних листочків. Квітконіжки вдвічі коротші від плодів. Плоди оберненояйцюваті, з крилатими бічними ребрами 6–10 мм довжиною[2].
Поширення[ред. | ред. код]
Європа: Чехія, Словаччина, Угорщина, Хорватія, Боснія й Герцеговина, Сербія, Албанія, Чорногорія, Македонія, Болгарія, Греція, Румунія, Молдова Україна, пд.-зх. Росія; Азія: Туреччина[3].
В Україні зростає на лісових галявинах з піщаним ґрунтом — у Лісостепу і пн.-сх. ч. Лівобережного Степу (на півдні) по річках Самарі й Сів. Дінцю.[2]. Входить до переліку видів, які перебувають під загрозою зникнення на території Кіровоградської області[4].
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Peucedanum arenarium // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 237. (рос.)(укр.)
- ↑ The Euro+Med PlantBase. Процитовано 27.05.2018. (англ.)
- ↑ Андрієнко Т.Л., Перегрим М.М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0.
|
Це незавершена стаття про окружкові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|