Собор Різдва Христового (Ізяслав)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Собор Різдва Христового
Собор Різдва Христового.png
Собор Різдва Христового. Загальний вид з поштівки поч. 20 ст.
Тип споруди церква
Розташування УкраїнаІзяслав
Поч. будівництва 1823
Кін. будівництва 1835
Зруйновано 1930-ті
Належність ПРЦ, УАПЦ

Собор Різдва Христового — втрачена пам'ятка православного сакрального будівництва в Заславі на Волині. Збудована в другій чверті 19 століття на місці старої замкової церкви. Знищена комуністами в 1930-х роках.

Церкву Різдва Христового ПРЦ закладено на місці старої замкової церкви «на чотири дзвони»[1]. Будівництво, що розпочалося на пожертви доброчинців, завершено в 1835 році коштом власника міста, князя Карла Санґушка[2]. У 1836 році церкву освячено. Храм мав два престоли: Різдва Христового і Преображення Господнього. Був це тинькований кам'яний однобаневий храм центричного типу, в проекції латинського хреста, з добудованим від заходу притвором.

У 1839 році до парафії примусово долучено заславських греко-католиків.

Від 1863 року святиня набула статусу соборної. Станом на 1914 рік до соборної парафії належала також колишня греко-католицька цвинтарна церква Успення Пресвятої Богородиці. Парафія налічувала 1495 парафіян. До соборної обслуги належали протоієрей, священик, диякон, псаломник, пономар і проскурій. Поблизу церкви розташувалися мурована чотиристовпна дзвіниця, дерев'яна церковно-парафіяльна школа, будинок пароха і священика. Того ж року, статус собору набула церква святого Миколая в Новому місті, а церква Різдва Христового перейшла на парафіяльний статус. До нового собору перейшов і соборний причт[3].

Від 1919 році парафія підпорядковувалася Бердичівській церковній окрузі УАПЦ[4].

Після загарбання східної частини Волині, комуністи розпочали терор і переслідування вірян. В середині 1930-х років святиню висаджено в повітря.

У 1990-х, на місці колишнього собору, збудовано новий однойменний храм, під юрисдикцією УПЦ (МП).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Володимир Александрович. Інвентарі замків у Старому й Новому Заславі з XVII століття Процитовано 17.03.2011
  2. Теодорович Н. И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Почаев 1893. Т. 3. (рос.)
  3. Переверзев Н. В. Справочная книга о приходах и монастырях Волынской епархии. Житомир 1914. (рос.)
  4. Валерій Ковальчук, Юрій Корзун. Національні меншини на Заславщині у 20—30-ті роки роки XX століття Процитовано 17.03.2011