Соколенко Андрій Аполлінарійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Соколенко Андрій Аполллінарійович
UA-OF5-COL-GSB-H(2015).png Полковник
Соколенко Андрій Аполінарійович.jpg
Загальна інформація
Народження 31 серпня 1973(1973-08-31)
Запоріжжя, Українська РСР, СРСР
Смерть 17 травня 2015(2015-05-17) (41 рік)
Амвросіївський район, Донецька область, Україна
Поховання
Alma Mater Національна академія Національної гвардії України
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the National Guard of Ukraine, 2017.svg Національна гвардія
Формування 2-га окрема Галицька бригада
Війни / битви Війна на сході України
Командування
Emblem of the National Guard of Ukraine.svg
 2 ОБр НГУ, заступник командира з тилу — начальник тилу
Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «За бездоганну службу» ІІІ ступеня

Андрі́й Аполліна́рійович Соколе́нко (31 серпня 1973 — 17 травня 2015) — полковник Міністерства внутрішніх справ України. Герой України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Пам'ятник загиблим українським воякам у селищі Новотошківське.

Народився 1973 року у місті Запоріжжя. 1994 року закінчив Харківське вище військове училище Національної гвардії України. З 2002 року — в 2-й окремій Галицькій бригаді, згодом — заступник командира військової частини з тилу — начальник тилу.

У військовій частині в зоні бойових дій відповідав за логістику. 17 травня 2015-го загинув внаслідок підриву на фугасі автомобіля УАЗ, що рухався ґрунтовою дорогою до села Троїцьке Попаснянського району. У автомобілі військовики та волонтери розвозили гуманітарну допомогу на передову лінію. Тоді ж загинули молодший сержант Іван Попіль, волонтери Володимир Богданович Боднар (організація «Варта-1») та Геннадій Євдокименко, вижив тільки волонтер Андрій Романчак (з опіками 70 % поверхні тіла). Це була четверта ротація полковника Соколенка.

Залишилися батьки — мама Валентина Олексіївна, батько — полковник у відставці Аполлінарій Григорович Соколенко, старший брат Сергій, служив полковником у кримському територіальному командуванні ВВ МВСУ, дружина Ірина та 15-річна донька Аліна.

20 травня 2015-го похований з військовими почестями у місті Львів, на Личаківському цвинтарі.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (9 травня 2019, посмертно) — за виняткову особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[2]
  • Орден «За мужність» III ст. (27 червня 2015, посмертно) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[3]
  • Медаль «За військову службу Україні» (25 березня 2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[4]
  • Медаль «За бездоганну службу» III ст. (4 вересня 2009) — за вагомий особистий внесок у зміцнення законності та правопорядку, зразкове виконання військового і службового обов'язку щодо захисту конституційних прав і свобод громадян та з нагоди 70-річчя створення військової частини 3002[5]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Попередник: Герой Україникавалер ордена «Золота Зірка»
№ 187
9 травня 2019
Наступник:
Момот Ігор Федорович Гончаренко Дмитро Валерійович