Момот Ігор Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Момот Ігор Федорович
Погон генерал-майора ЗСУ (2020) гор.svg Генерал-майор (посмертно)
Момот Ігор Федорович.jpg
Загальна інформація
Народження 18 серпня 1965(1965-08-18)
Тирасполь, Молдавська РСР
Смерть 11 липня 2014(2014-07-11) (48 років)
Зеленопілля, Луганська область,
Україна Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the State Border Guard Service of Ukraine.svg Прикордонна служба
Рід військ Emblem of the State Border Guard Service of Ukraine.svg Прикордонні війська
Війни / битви Війна в Афганістані
Війна на сході України
Бої під Сніжним
Бої за Довжанський
Атака біля Зеленопілля
Командування
???—2014
NC DPSU Momota.png
 НЦ ДПСУ, начальник
2003—2006 Ізмаїльський ПрикЗ, командир
Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден Богдана Хмельницького II ступеня (Україна)Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Медаль «Захиснику Вітчизни»
Медаль «10 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Орден Червоної ЗіркиОрден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За відзнаку в охороні державного кордону СРСР»
Медаль «За відзнаку в охороні державного кордону СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «За бездоганну службу» II ст. (СРСР)
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Медаль «10 років Саурській революції»Медаль «Воїну-інтернаціоналісту від вдячного афганського народу»

І́гор Фе́дорович Мо́мот (18 серпня 1965 — 11 липня 2014) — український прикордонник, генерал-майор (посмертно). Начальник Навчального центру підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби України. Заступник начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Під час війни на Донбасі обороняв український кордон у Донецькій і Луганській області як начальник мотоманевреної групи прикордонників. Загинув унаслідок удару російської реактивної артилерії під Зеленопіллям.

Герой України (посмертно).

Біографія[ред. | ред. код]

Проходив службу в Афганістані заступником начальника по політичній частині мінометної батареї 1ММГ 47 прикордонного загону. До 1990 року служив помічником начальника політвідділу з комсомольської роботи Керкинського прикордонного загону. У складі групи політпрацівників Червонопрапорного середньоазійського прикордонного округу у лютому 1990 року перебував в Баку, був в Нахічевані, за що отримав другу медаль «За відзнаку в охороні Державного кордону СРСР». З 1990 по 1992 рр. — служив заступником начальника з політичної частини Першого прикордонного загону в районі Ширам.[1]

В Україні служив на посадах коменданта Котовського прикордонного загону та начальника Ізмаїльського прикордонного загону, яким командував 3,5 роки. Отримав юридичну освіту. Був заступником начальника оперативного управління в центральному апараті Державної прикордонної служби України в Києві.

Очолював Навчальний центр підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби України (м. Черкаси, селище Оршанець).

Війна на сході України[ред. | ред. код]

Після ускладнення ситуації на українсько-російському кордоні Ігор Момот особисто сформував та очолив мотоманевренну групу Навчального центру підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби. Група виконувала завдання з охорони державного кордону на найбільш вразливих ділянках. Підрозділ під командуванням полковника Ігоря Момота неодноразово вступав в бій з незаконними військовими формуваннями, в районах населених пунктів Дмитрівка, Маринівка і Амвросіївка Донецької області.

Заступник начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Ігор Момот загинув 11 липня 2014 року внаслідок ракетної атаки біля Зеленопілля. Позиції опорного пункту українських сил, де розмістилися підрозділи 24-ї механізованої, 72-ї механізованої, 79-ї аеромобільної бригад і мотоманеврена група прикордонників в Луганській області були обстріляні з установки «Град» приблизно о 4:30 ранку.[2]

12 липня 2014 року Президент України Петро Порошенко посмертно присвоїв військове звання генерал-майора заступнику начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України полковнику Ігорю Момоту та зазначив, що ім'я Ігоря Момота буде присвоєне одній з прикордонних застав України.[3][4]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У селі Руська Поляна на честь Ігоря Момота назвали вулицю. Відтепер вона називається «Вулиця Генерал-майора Момота».[5]

7 жовтня 2014 року указом Президента України Петра Порошенка Навчальному центру підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби України присвоєно ім'я генерал-майора Ігоря Момота.[6]

У м. Черкаси школі № 26 за адресою: м. Черкаси, вул. Віталія Вергая, 15, присвоєно ім'я І. Ф. Момота, а у приміщенні школи відкрито пам'ятний музей і меморіальну табличку імені Генерал-майора Ігоря Момота.

20 листопада 2015 року рішенням Харківської міської ради вулиця Третього Інтернаціоналу перейменована на вулицю Генерала Ігоря Момота.

У Черкасах з 27 січня 2016 року існує вулиця Генерала Момота.[7]

19 лютого 2016 року рішенням міського голови Ізмаїла вулиця Шаумяна перейменована на вулицю Генерала Момота.[8]

24 серпня 2016 року у Черкасах на площі Слави відкрито пам'ятник Ігору Момоту.[9]

7 грудня 2016 року на Кілійському суднобудівно-судноремонтному заводі відбулася церемонія присвоєння імені та урочистий спуск на воду теплохода Українського Дунайського пароплавства «Ігор Момот». Вперше судно цивільного флоту буде носити ім'я героя-прикордонника.[10]

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ПВ КГБ СССР 1 ММГ «Меймене» 47 Керкинского пограничного отряда. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 11 липня 2014. 
  2. В зоне АТО погиб легендарный полковник Момот — Геращенко. Архів оригіналу за 13 липня 2014. Процитовано 11 липня 2014. 
  3. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 591/2014 Про присвоєння військового звання/ Присвоїти полковнику МОМОТУ Ігорю Федоровичу військове звання генерал-майора (посмертно). Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 13 липня 2014. 
  4. Президент присвоїв Ігорю Момоту звання генерал-майора // Прес-служба Президента України, 12.07.2014. Архів оригіналу за 14.07.2014. Процитовано 12.07.2014. 
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 19 серпня 2014. Процитовано 19 серпня 2014. 
  6. Указ Президента України від 7 жовтня 2014 року № 761/2014 «Про присвоєння імені генерал-майора Ігоря Момота Навчальному гвардійському Оршанському орденів Суворова, Кутузова і Олександра Невського центру підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби України»
  7. Розпорядження Черкаського міського голови Про перейменування об'єктів топоніміки міста Черкаси № 10-р від 27 січня 2016 року. Архів оригіналу за 3 лютого 2016. Процитовано 27 січня 2016. 
  8. Про перейменування вулиць, провулків та проспекту в м. Ізмаїл Одеської області. Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 20 лютого 2016. 
  9. Швед, Оксана (24.08.2016). У Черкасах відкрили пам’ятник легендарному прикордоннику Момоту. ВиЧЕрпно. Архів оригіналу за 23 жовтня 2016. Процитовано 24.08.2016. 
  10. Теплохід «Ігор Момот» вирушив у плавання. Урядовий Кур’єр. Архів оригіналу за 9 грудня 2016. Процитовано 8 грудня 2016. 
  11. Указ Президента України від 29 квітня 2019 року № 176/2019 «Про присвоєння І.Момоту звання Герой України»
  12. Президент присвоїв звання Герой України генерал-майору Ігорю Момоту посмертно Архівовано 3 травня 2019 у Wayback Machine. // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 3 травня 2019 р.
  13. Указ Президента України від 20 червня 2014 року № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  14. Указ Президента України від 25 травня 2009 року № 347/2009 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня прикордонника»
  15. Із «народного срібла»: 10 військових та волонтерів отримали почесні громадські відзнаки — «Народний герой України». «5 канал». Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 11 лютого 2017. 
  16. Последний кордон Игоря Федоровича Момота (рос.). «Politica-Ua». Архів оригіналу за 3 вересня 2014. Процитовано 28 серпня 2014. 

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник: Герой Україникавалер ордена «Золота Зірка»
№ 186
29 квітня 2019
Наступник:
Віннік Іван Іванович Соколенко Андрій Аполлінарійович