Мирослава Сопілка

Мирослава Сопілка
Псевдонім	Мирослава Сопілка
Народилася	29 серпня 1897(1897-08-29) Винники, Львівська область, Україна
Померла	28 листопада 1937(1937-11-28) (40 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
Країна	Австро-Угорщина  ЗУНР
Діяльність	поетеса, письменниця
Мова творів	українська
Членство	Горно і Західна Україна
Мирослава Сопілка у Вікісховищі

|Примітки=

Юлія Семенівна Мисько-Пастушенко, відома як Мирослава Сопілка (29 серпня 1897(18970829), Винники, Львівська область — 28 листопада 1937, Київ) — українська поетеса та письменниця розстріляного відродження.

Біографія

Народилася 27 серпня 1897 року в передмісті Винників — Маріївці, поблизу Львова. Зростаючи у багатодітній сім’ї бідного селянина, вона отримала лише початкову освіту, але активно читала українських класиків. Згодом працювала модисткою (швачкою) і в львівській друкарні, де отримала вплив революційних ідей​​.

Рдружилася з Михайлом Пастушенком, з яким мала дітей Богдана та Віру.

В 1928 році в журналі «Вікна» були опубліковані її перші твори, що поклали початок її літературній кар'єрі.

У кінці 1930 року переїхала в Радянську Україну, спочатку в м. Кам'янець-Подільський, де працювала у краєзнавчому музеї. Потім (1932 ) переселилась у Харків. Мирослава Сопілка була членкинею літературної організації «Західня Україна». Книга поезій «Роботящим рукам» (1931). Виступала і як прозаїкиня, залишивши велику повість «Затишне місто Забобонники».

12 травня 1929 року була серед засновників літературної групи «Горно» — з нею Василь Бобинський, Андрій Волощак, Олександр Гаврилюк, Ярослав Галан, Петро Козланюк, Ярослав Кондра, Ніна Матулівна, Степан Тудор.

В 1934 році оселилася в Ірпені.

Мирославу Сопілку співробітники НКВС УРСР заарештували 16 серпня 1937 року, звинувативши в участі у «контрреволюційній націоналістичній терористичній організації, а також у проведенні шпигунської роботи за завданням однієї іноземної розвідки». Однак згодом звинувачення у шпигунстві та тероризмі прибрали.

За рішенням вищої двійки розстріляна в Києві 28 жовтня 1937 року. Приблизно за 10 днів до цього, 19 жовтня розстріляли її чоловіка Михайла Пастушенка, якого співробітники НКВС також звинуватили у тому, що «був агентом іноземної розвідки проводив в СРСР шпигунську роботу». Як склалась доля дітей – 10-річної Віри та 13-річного Богдана, невідомо. Найімовірніше її тіло було таємно поховане на території таємної спецділянки НКВС у Биківнянському лісі. Тривалий час про її долю нічого не було відомо, офіційно вважалось, що вона померла на засланні 18 листопада 1942 року.

У кінці 1950-х років у Хрущовську відлигу члени Спілки письменників домоглися посмертної реабілітації Мирослави Сопілки. Судово-слідчу справу переглянули у 1958 році. Участь у процесі реабілітації поетеси брали Олесь Гончар, Юрій Смолич.

У місті Винниках є вулиця Мирослави Сопілки. Історія Мирослави Сопілки представлена у виставкових проєктах НІМЗ "Биківнянські могили" — фотодокументальних виставках "Слово, обірване у Биківні", "Розстріляна еліта"[1].

1973 року вийшла збірка вибраних творів Мирослави Сопілки «До сонця».

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Мирослава Сопілка. До сонця. Київ: Дніпро, 1973
• Байцар Андрій. Видатні винниківчани: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Львів-Винники, 2012. — 88 с.
• Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники: Друксервіс, 2016. — 312 с.
• Байцар Андрій. Історія Винник в особах. Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.

Посилання

• Сопілка Мирослава // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 905.
• https://web.archive.org/web/20101201231654/http://ukrlife.org/main/evshan/martyrolog_s.htm