Перейти до вмісту

Бобинський Василь Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бобинський Василь Петрович
Народився11 березня 1898(1898-03-11)[2]
Червоноград, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина
Помер2 січня 1938(1938-01-02)[1] (39 років)
ГУЛАГ[d], СРСР
·вогнепальна рана
Країна Австро-Угорщина
 ЗУНР
 УНР
 Польська Республіка
 СРСР
Діяльністьпоет, есперантист, журналіст, перекладач
Галузьлітературна діяльністьd[3], поезія[3], журналістика[3] і перекладацтво[d][3]
Знання мовесперанто, українська[3], німецька[3], російська[3], французька і польська
ЧленствоГорно
ПартіяКомуністична партія Західної України
ДітиБобинський Борис Васильович

Васи́ль Петро́вич Боби́нський (11 березня 1898, м. Кристинополь Львівського воєводства; нині Червоноград Львівської області — 8 січня 1938 ГУЛАГ СРСР) — український поет, журналіст, перекладач. Член літературної організації «Західна Україна» та ВУСПП. Один з представників розстріляного відродження.

Жертва сталінського терору.

Життєпис

[ред. | ред. код]
Василь Бобинський з дружиною Емілією та сином Борисом, 1930 р.

Народився в родині залізничника. Навчався у гімназіях Львова та Відня. Учасник воєнних дій 1918—1920 у складі Української Галицької армії. 1920 певний час перебуває у Києві. Тут знайомиться з українськими поетами-модерністами, зокрема з Яковом Савченком та Дмитром Загулом. 1921 виїжджає у польську зону окупації України, оселяється у Львові. Редагує разом із Шкрумеляком, Купчинським і Бабієм журнал «Митуса».

Одним із перших серед українських поетів виступив у жанрі еротичної поезії. Це вінок сонетів «Ніч кохання» (написано 1921—1922, а 1923 видано окремою книжкою у львівському видавництві «Молочний шлях»).

У цей час відбувається стрімка ідеологічна ґенеза поета — він починає сповідувати виразно лівацькі ідеї. Від 1923 вже працює у нелегальній комуністичній пресі Польщі, член КПЗУ. 1925 виходить його вірш «Стежка» у дніпропетровському журналі «Зоря». Видавав літературний тижневик «Світло» (1925—1927), був редактором журналу «Вікна» (1927—1930), який поширювався в СССР. Один з організаторів групи промосковських письменників «Горно» у Польщі.

Зазнав переслідувань польської влади. У 1926 у польській в'язниці написав поему «Смерть Франка», яку було з політичних мотивів відзначено премією Народного комісаріату освіти УСРР напередодні 10-ї річниці подій жовтня 1917.

Від 1930 емігрував з Польщі до Харкова, у більшовицьку Україну. Був членом літературної організації «Західна Україна» та ВУСПП, але майже відразу потрапляє від вогонь хамської більшовицької критики. Невдовзі, 25 грудня 1933, заарештований командою НКВД СССР (1933) нібито як член УВО, посаджений у підвал спецкорпусу тюрми НКВС на Чернишевській у Харкові. Прокурор Крайній, якого самого невдовзі уб'ють комуністи, вимагав для поета три роки концтаборів.

1934 Бобинського вивезли у телячих вагонах на каторжні роботи каналу Волга — Москва. По етапу за ним пробувала мандрувати молода дружина із маленькою дитиною, але невдовзі зникла.

1937 його знову заарештовано. 2 січня 1938 засуджений до страти. Розстріляний 8 січня 1938.

Реабілітований 1956 року.

Твори

[ред. | ред. код]

У Польщі випустив чотири поетичні збірки:

  • В притворі храму. — Львів, 1919
  • Поезії. Книжка перша. — Львів, 1919
  • Ніч кохання. Вінок сонетів. — Львів, 1923
  • Тайна танцю. — Львів, 1924.

В УСРР вийшло три поетичні книжки:

  • Поезії. Вибір за десятиліття 1920—1930. — Харків, 1930
  • Слова в стіні. — Харків, 1932
  • Поеми і памфлети. — Харків, 1933.

Працював і як перекладач, зокрема — низки новел Штефана Цвайґа («Лист незнайомої», «Амок», «Вуличка в місячному світлі», «Згасле серце»).

Пам'ять

[ред. | ред. код]
Червоноград, Україна

Вулиці Бобинського є у низці міст Галичини, зокрема невелика вулиця Бобинського є у його рідному місті Червоноград[4].

Аудіозаписи творів

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Бобинский Василий Петрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. http://www.enciklopedija.hr/Natuknica.aspx?ID=8286
  3. а б в г д е ж Чеська національна авторитетна база даних
  4. https://www.openstreetmap.org/way/636355295

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]