Бобинський Василь Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бобинський Василь Петрович
Бобинський В.jpg
Народився 11 березня 1898(1898-03-11)
Червоноград, Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина
Помер 2 січня 1938(1938-01-02)[1] (39 років)
ГУЛАГ[d], СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Austria-Hungary (1869-1918).svg Австро-Угорщина
Flag of Poland (1928–1980).svg Польща
Flag of the Soviet Union (1936–1955).svg СРСР
Діяльність поет, есперантист, журналіст
Володіє мовами есперанто і українська

Васи́ль Петро́вич Боби́нський (11 березня 1898, м. Кристинополь Львівського воєводства; нині Червоноград Львівської області — 8 січня 1938 ГУЛАГ СССР) — український поет, журналіст, перекладач. Член літературної організації «Західна Україна» та ВУСПП.

Жертва сталінського терору.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині залізничника. Навчався у гімназіях Львова та Відня. Учасник воєнних дій 1918—1920 у складі Української Галицької армії. 1920 певний час перебуває у Києві. Тут знайомиться з українськими поетами-модерністами, зокрема з Яковом Савченком та Дмитром Загулом. 1921 виїжджає у польську зону окупації України, оселяється у Львові. Редагує разом із Шкрумеляком, Купчинським і Бабієм журнал «Митуса».

Одним із перших серед українських поетів виступив у жанрі еротичної поезії. Це вінок сонетів «Ніч кохання» (написано 1921—1922, а 1923 видано окремою книжкою у львівському видавництві «Молочний шлях»).

У цей час відбувається стрімка ідеологічна ґенеза поета — він починає сповідувати виразно лівацькі ідеї. Від 1923 вже працює у нелегальній комуністичній пресі Польщі, член КПЗУ. 1925 виходить його вірш «Стежка» у дніпропетровському журналі «Зоря». Видавав літературний тижневик «Світло» (1925—1927), був редактором журналу «Вікна» (1927—1930), який поширювався в СССР. Один з організаторів групи промосковських письменників «Горно» у Польщі.

Зазнав переслідувань польської влади. У 1926 у польській в'язниці написав поему «Смерть Франка», яку було з політичних мотивів відзначено премією Народного комісаріату освіти УСРР напередодні 10-ої річниці подій жовтня 1917.

Від 1930 емігрував з Польщі до Харкова, в більшовицьку Україну. Був членом літературної організації «Західна Україна» та ВУСПП, але майже відразу потрапляє від вогонь хамської більшовицької критики. Невдовзі, 25 грудня 1933, заарештований командою НКВД СССР (1933) нібито як член УВО, посаджений у підвал спецкорпусу тюрми НКВД на Чернишевській у Харкові. Прокурор Крайній, якого самого невдовзі уб'ють комуністи, вимагав для поета три роки концтаборів.

1934 Бобинського вивезли у телячих вагонах на каторжні роботи каналу Волга — Москва. По етапу за ним пробувала мандрувати молода дружина із маленькою дитиною, але невдовзі зникла.

1937 його знову заарештовано. 2 січня 1938 засуджений до страти. Розстріляний 8 січня 1938.

Реабілітований 1956 року.

Твори[ред. | ред. код]

У Польщі випустив чотири поетичні збірки:

  • В притворі храму. — Львів, 1919
  • Поезії. Книжка перша. — Львів, 1919
  • Ніч кохання. Вінок сонетів. — Львів, 1923
  • Тайна танцю. — Львів, 1924.

В більшовицькій Україні вийшло три поетичні книжки:

  • Поезії. Вибір за десятиліття 1920—1930. — Харків, 1930
  • Слова в стіні. — Харків, 1932
  • Поеми і памфлети. — Харків, 1933.

Працював і як перекладач, зокрема — низки новел Штефана Цвайґа («Лист незнайомої», «Амок», «Вуличка в місячному світлі», «Згасле серце»).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Бобинский Василий Петрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]